Карась — прісноводна риба сімейства коропових, дуже поширена і невибаглива. Карасів є два види: золотий (звичайний або круглий) і срібний. Золотий виглядає ефектніше і «нарядніше». В нього високе, округлене тіло з бронзово-мідним відтінком, яскраво-червоними плавниками, великою лускою. Зуби однорідні. Живіт світлий. Довжина тіла досягає 20-35, зрідка — 50 сантиметрів, вага — 2-3 кілограмів. Нереститься в травні - червні (250 тисяч ікринок). Статева зрілість настає на 2-4-му році життя. У ставкових господарствах вирощують гібриди золотого карася з коропом.Срібний карась, на відміну від золотого, блідніший, в спині вужчий, зате тіло в нього сильніше, гнучкіше. Росте він швидше від золотого. Є родоначальником ряду акваріумних риб. Карасі не прискіпливі до водоймищ. Вони зустрічаються як у великих і чистих озерах, так і в річках, ставках, заводях, ровах, кар'єрах, болотах. Добре переносять відносне пониження вмісту кисню у воді і підвищену її кислотність. Карасі витривалу живучі при низьких температурах. На зиму, як і при тимчасовому пересиханні водоймища, вони закопуються в мул, де перебувають увесь час без руху. Свої зимові сховища покидають, коли розтане лід і достатньо прогріється вода. Карасі ростуть повільно. Кормляться дрібними природними організмами: рачками, личинками комарів та інших комах, які живуть у мулистих ґрунтах, а також черв'ячками і водяними рослинами.
Карась намагається постійно триматися в траві і рідко виходить на чисті місця, особливо там, де зустрічається щука та інша хижа риба. ідеальною можна вважати ділянку, де відразу за травою Йде різкий перепад глибини на 1 — 1,5 метра. Карась клює в червні — вересні, влітку — найкраще вранці до 9—'10 години і увечері. В жаркі дні, коли він «гуляє» на, сонці, клює і близько полудня, причому на поверхні води. Ловлять його на поплавочну вудочку, донку, вудочку з кивком і мормишкою. Снасть повинна складатися з легких елементів. Вудлище добирайте довге, тонке, гнучке, жилку — діаметром 0,15—0,20 міліметра, гачок (світлий) — № 2,5—5, поплавок,—легкий, чутливий. Гачок пов'язуйте на короткому (4—5 сантиметрів) повідку, дещо меншого від жилки діаметра.
Великі карасі лякливі і обережні, тому вудилище для маскування бажано фарбувати в зелений колір.
Карась примхливий, клює не постійно, йому важко догодити наживкою, яку для експериментів потрібно часто міняти. Тому рибалка повинен мати під рукою і червоні гнойові черв'ячки, і опариши, і наживку з хліба, тіста, круп, і «бутерброди»... Наживка повинна бути свіжою, м'якою, ароматною. Карась — риба в'яла, лінива, бродить мало і рідко, свою постійну «резиденцію» майже не покидає. Тому цю рибу слід заздалегідь привчати до привади, якою може бути свіжий хліб, гречана та пшоняна каші і особливо сир (останній слід опускати на дно в кульку чи мішечку).
Покльовка карася не має чітко визначеного «стилю». Вона тиха, невпевнена. Дрібний карась, як правило, веде наживку і поплавок у бік і цей рух поплавка спочатку прискорюється, потім сповільнюється. В цей момент і слід його підсікати. Особливо обережно клює великий карась. Він деякий час ніби смакує наживку, від чого поплавок починає підскакувати, «танцювати», потім кладе його на воду чи, злегка нахиливши, під кутом тягне у воду. При ловлі на черв'яка доцільно почекати, поки поплавок ляже на воду чи піде вбік. Якщо ж ви ловите на рослинну наживку, то підсікати краще при першому порухові поплавка, в той момент, коли він піднімається. Вивуджувати карасів неважко, оскільки вони (за винятком великих, озерних, річкових) не чинять значного опору.
Карась — смачна риба, особливо тоді, коли він в сметані... ;-)
