Звісно, тепер такі велети навіть для найдосвідченіших «лящатників» — унікальна рідкість. А от особи по кілька кілограмів водяться в озерах Світязьке, Люцемир, Луки, Перемут, Добре, Піщанське, Пулемецьке та інших, у багатьох річках. Найбільш оптимальними засобами ловлі ляща для рибалок любителїв є звичайні поплавочні вудочки і донки. Товщина волосіні (жилки) — 0,2 - 0,3 міліметра, № гачків — 4 - 10. Лящ — риба придонна. Нерест же відбувається на мілководді при температурі води не нижче -(-12° (наприкінці квітня - в травні). Плодючість у середньому 200 тисяч ікринок. У теплих водоймах статевої зрілості досягає на четвертому році життя, в холодних — на шостому-сьомому.
Побачення з лящем — завжди радість, завжди приємність. Бо риба ця дійсно красива, престижна, популярна. Щоправда, упіймати її нелегко. Лящ дуже обережний, вередливий. Незважаючи на це, він теж виказує місця своїх стоянок. Це — характерні кола, що розходяться по воді, своєрідні пухирці на її поверхні. Коли лящ, добуваючи корм, порпається в намулі, він і випускає ці пухирці, що нагадують болотний газ. Здебільшого ця риба господарює на значній глибині (5—8 метрів) біля завалів, корчів, виворотів. Лящ дуже любить спбкі же тиховоддя, мулисте дно, що ускладнює його ловлю. Він чутливий до змін погоди, атмосферного тиску. Коли різко псується погода, зривається вітер, штормить — кльову не чекай. Перед цим лящі, наче за командою, збираються у великі зграї й ховаються в глибоких ковбанях. Вони тоді майже нерухомі, мляві, байдужі до корму, відтак — і до кльову.
Звичайно, рибалці-початківцю нетерпиться: коли ж можна впіймати цю загадкову рибу? «Лящатники» з досвідом знають: вранці, увечері або перед теплим дощем, грозою. Найліпша пора кльову — ранкові і вечірні зорі. Приваблює ляща й нічне світло. Найвищу активність він проявляє в теплу місячну ніч. Саме тоді на найбільшій глибині можна зловити на вудку «крупняка». Тої пори ляща слід «брати» на виповзок чи гнойовий черв'як, наживлюючи його, (або одразу кілька) на гачок китицею, «бантиком». В ловлі ляща трапляється й непередбачене.
Кілька років тому я рибалив разом із шофером з Луцька А. І. Поварчуком на одному з озер "Любомльського району. Був полудень літнього, теплого, сонячного дня. Стояв штиль. Не вода — дзеркало. Ми заякорили човна на глибині до 4 метрів. Довкола для привади розсипали гранули риб'ячого комбікорму. Заніміли. Хвилин через 40 клюнула невеличка плотва. Стали міняти глибину, шукати місця. І раптом — густера, потім друга, третя. Нарешті, — лящ, наче пательня, через хвильку — другий, третій... Кльов тривав годин три безперестанно. Причому лише в одному місці — квадратом десь 2 на 2 метри. Ловили тільки на гнойового черв'яка. Подальша практика показала, що лящ бере і на і нші наживки. Це — пшоняна й манна каші, варена пшениця, парений горох, макуха, молода м'яка кукурудза, короїд, «бутерброди»... З багатим уловом лящів залишається той, хто до вирішальної «атаки» на них готується заздалегідь. Йдеться, перш за все, про приманку. Тут потрібно враховувати таку значиму деталь: лящі - риба зграйна. Вони швидко звикають до місць приманки й надовго «прописуються» тут. Тому традиційно приваду доцільніше використовувати за 4 — 6 днів до початку ловлі.
З тим, щоб лящі «переконалися», що їх «корито» не порожніє, перед самою ловлею слід підсипати корму (різні каші, парені зерна, макуха, варена картопля, черв'яки й личинки — все це треба опускати у воду з глеєм чи в спеціальних сіточках, щоб приваду не змістила з облюбованого місця течія). Зрозуміло, що для точної орієнтації на місцях приманки необхідно обов'язково встановлювати буйки. Клює лящ (за винятком весни) кволо, обережно, Іноді надто довго, безжалісно натягуючи чутливі нитки нервів рибалки. Що поробиш — слід виявляти максимум терпіння. Поспішати не варто. Ждіть. «Почерк» кльову ляща часто подібний до карасячого. Беручи з дна наживку, він «стає на голову», або «вклоняється», всмоктуючи наживку з водою, потім знову набуває свого природного горизонтального стану, піднімаючи грузило. В цей час поплавець вистрибує з води, нерідко лягає на неї, а згодом починає рухатись вбік. В цей момент і треба робити спокійну підсічку. Так же спокійно, але впевнено необхідно виводити засіченого ляща на поверхню, оскільки він чинить опір тільки спочатку, а потім швидко втомлюється й безсило плазом іде за жилкою.
Ловлячи рибу на озерах, доводилось спостерігати таку картину. Малодосвідчених рибалок збиває з пантелику колір лящів. Внесемо ясність. Колір цієї риби змінюється залежно від віку. Мальки ляща білі. Молодь (підлящики) мають світло-сірий колір із сріблястим відтінком. Згодом вони темнішають. Не плутайте ляща з густерою. Остання відрізняється наявністю в її сірих плавцях червонуватих відтінків. У густери трохи більша, ніж в ляща, луска. Тож ловіть, в'яліть, коптіть, сушіть лящі, до пива вони — кращі тарані.
