Інтервю з професійним рибалкою, генеральним директором ВАТ "Волиньрибгосп” Степаном Сергійовичем Божуком.

— Знаю, що від колишнього облрибкомбінату, який був фактичним господарем всіх волинських водойм, залишились, як то кажуть, ріжки та ніжки. Яке ж ваше господарство нині? 

— Відкрите акціонерне товариство "Волиньрибгосп” створене у 1999 році на базі згаданого рибкомбінату і збереглось як цілісний комплекс спеціалізованих господарств. Зокрема, це рибгоспи "Шацьк”, "Маневичі” та "Цумань”. Ще маємо дві рибдільниці — "Рокині” й "Несвіч”, а також форельне господарство "Оконськ”. Площа водних плес трішки перевищує 1570 гектарів.
На ставках безпосередньо займаємося риборозведенням, тобто вирощуємо рибопосадковий матеріал: мальки коропа, щуки, линів, рослиноїдних риб — білого амура і товстолоба.
До речі, нещодавно для розведення завезли японського коропа "Кої”. Після нерестової кампанії цю рибу матиме кожне господарство. Забезпечуємо весь цикл виробництва: від взяття ікринки у період нересту і закінчуємо вирощуванням товарної риби. 


— А де ж знаменита волинська дика риба? За нею спеціально в Шацьк їздило начальство з Луцька, а за живими щуками, копченими лящами та вуграми гурмани створювали справжню облогу Шацького рибзаводу.

— Як то кажуть: що впало, те пропало... Всі без винятку Шацькі озера вилучено і передано у Національний парк. У нас там залишилось лише нерестово-вирощувальне рибне господарство "Ладинка”, яке зараз продукує товарну рибу та рибопосадковий матеріал, тобто мальки. Є можливість зарибити мальками всі Шацькі озера. Що я думаю про це? З віддалі років, як існує Шацький Національний парк, вважаю, що з риборозведенням і виловом риби на продаж населенню і численним відпочиваючим тут не все як слід продумано. Не буду повчати фахівців парку, але в Шацьку всі хочуть нормально купити риби на юшку, а не користуватись послугами численних браконьєрів. Скажімо, можна було б розводити різну рибу бодай в одному найбільш пристосованому для цього озері Люцимер, виловлювати її і продавати людям. Тобто, доречно відновити ліміт вилову риби в Шацьких озерах. Але робити це треба вміло і обережно, без травмування екології. Я сам палкий патріот Шацького краю, бо родом із села Пулемець.

— Які проблеми в розвитку рибництва дають нині найгостріше про себе знати?

— Як не дивно, але найгірше вирішувати нині питання водопостачання. Маю на увазі стан гідротехнічних споруд та ставків, які були введені в дію ще у 1920—1930 роках. У нас їх добра третина в експлуатації. Але проблеми з водою — глобальні для всього регіону. Наприклад, в районі Шацьких озер різко знизився рівень грунтових і підземних вод. Катастрофічно міліє Світязь та інші озера. У Шацьку все більше і більше відчувається згубний вплив на місцеву екологію великого глинодобувного кар’єру в Білорусі. Це проблема не на один рік і не лише для рибгоспів.
А хіба можна обминути масове браконьєрство, яке вже набрало загрозливих розмірів?
Назву ще одну нашу болячку. Стоїть реальна загроза закриття ставків рибгоспу "Цумань”. Жителі села Башлики Ківерцівського району надумано порушують проблему підтоплення городів. З цього приводу є кваліфікований висновок фахівців інституту "Волиньводпроект”. Але у районного начальства раптово з’явилась дивна ідея — осушення ставків для створення пасовищ. Через це вже загинуло близько двох тонн риби. Виявляється, що хтось домагається передати ставки в інші "потрібні руки” для бізнесової вигоди.


— Посидіти з вудкою в руках прагне багато волинян. Де, скажімо, порадите вудити рибу лучанам?

— Питання слушне. Численна армія рибалок-любителів повинні мати можливість порибалити вудкою. Ось що ми робимо для лучан і гостей обласного центру. Вже осушили ставки на Кічкарівці і приступаємо до впорядкування території під міську зону відпочинку. Очистимо русло річечки Омелянівка і зробимо запланований благоустрій берегів. Тут поставимо кемпінги для ночівлі у вихідні дні. Безумовно, збудуємо пляж та зону для любительської риболовлі. За помірну плату людина зможе навудити риби у зарибленій водоймі.


— Степане Сергійовичу, скажіть кілька слів про оконську форель.

— Іде повна реконструкція господарства, яке довго не працювало. Ремонтуємо і розширюємо ставки, інкубуємо ікру для вирощення мальків форелі. Сьогодні мова йде про 180 тисяч мальків, які мають перетворитись до кінця року в п’ять-сім тонн товарної форелі.
У моїх колег є чим гордитися. За виробничою діяльністю ми постійно займаємо шосте-сьоме місце в Україні. Рік у рік нарощуємо вилов риби. Якщо у 2002 році в наші сітки потрапило 172 тонни товарної риби, то в 2003-ому — вже 265 тонн. Реальні підрахунки нинішнього року називають цифру — 300 тонн.