Якось вудили ми з приятелем на Латориці. Попалась на живця щука. Щ кілограмів два з половиною. Сталевий трійник застряг у пащі глибоко, довелось витягувати його плоскогубцями. Кинули щуку в мішок і опустили в воду. Потім попалась пара канадських сомиків. Хто рибалить, той знає, що канадський сомикщ- мука для рибалки. Хапає він жадібно, путає волосінь і до всього може поранити руку своїми колючками. -

Зняли ми обережно сомиків із гачків і теж у мішок. Приятель Навіть пожартував:

— З вами і щука не знудиться.

Та щуці, видно, не сподобалось непрохане товариство. Мішок заходив під водою, рвонувся в бік.

Сиділи ми ще годин зо дві і, як часто буває, нічого біл'ьше не зловили. Збираємось додому. Витягнули мішок, витрусили на траву. Що за диво щ сомиків нема, а щука ніби поповніла. Не відразу ми здогадались, в чому справа, подумали натть, що сомики попливли. Та ні, мішок цілий. І тоді зрозуміли: зжерла зубаста своїх компаньйонів. Дарма, що й сама на гачку побувала, в мішку сиділа — зжерла і колючок не побоялась.

Іцшого разу рибалив я на озері, і взяла на закидачку щука. Спробував витягнути — не йде: запутала у водоростях волосінь намертво. Рвати волосінь шкода — без снасті лишишся і щука втече. А було це надвечір, сонце вже зайшло, і лізти у воду не хотілося. Сталевий поводок щука не перекусить, і я вирішив залишити її на гачку до ранку.

На другий день, як тільки пригріло сонце, я поліз добувати свою щуку. Забрів у воду по горло, тримаючись за волосінь, і обережно водорості обриваю. Витягнув нарешті. Щука не дуже й велика, десь півторакілограмова. Виніс її на берег, розціпив пащу, а там, крім мого гачка, ще два трійники і двійник з перекушеними жилками. Раніше я чув, що риби не відчувають болю, та не дуже цьому вірив. А довелось повірити. Мабуть, не один тиждень сиділи у горлі хижачки гачки, а вона ще полювала за рибкою, поки не попалась.

Л. Уральський.