Озеро Свiтязь
Озеро Світязь
Озеро Світязь
 

ІСТОРІЯ СВ. ПЕТРО-ПАВЛІВСЬКОІ ЦЕРКВИ В с. СВІТЯЗЬ

 Перша писемна згадка про с. Світязь відноситься до 1444 року. Село розміщене на березі найбільшого на Волині озера Світязь.
Обживаючи цю місцевість в селі постійно збільшувалась кількість жителів і під 1531 роком вже маємо першу згадку про церкву і парафію в с. Світязь. Парафія тоді входила в склад Любомльської протопопії. Село на той час належало до Любомльського староства Холмської землі Руського воєводства Польщі.
В податкових реєстрах Холмської землі за 1533 рік згадується церква с. Світязь, яка платила за рік 16 грошів податку, в тому ж році на церкву наклали новий податок у 8 грошів.
Згідно люстрації Любомльського староства в 1564 році в с. Світязь проживало 27 робітних кметів на 9 дворищах, загородників було 8, робітних людей 41 і 35 людей, які мають вільний вилов на Світязькому озері. Всього вони платили в рік податку 285 флоринів 14 грошів і 9 денаріїв.
Згадується церква і в податкових реєстрах за 1564 і 1589 роки, тоді вона вже платила в рік податку 2 флорини.

Після 1596 року, в зв'язку з насильним впровадженням унії, церква вже на початку XVII ст. була уніатською.
В 1629 році, як і інші церкви, платила в рік контрибуції 1 злотий. З XVII ст. аж до Ш поділу Польщі (1795р.) Світязька парафія відносилась до Холмської протопопії Холмської єпархії. Уніатські священики, які в основному дотримувались східного обряду, не були прирівняні в правах з католиками і часто мали насилля від польських землевласників. Так, у 1719 році священик Світязької церкви Василь Лобачевський подав скаргу разом з священиком с. Пульмо на шляхтичів Яна Міцельського і Ганну Сесщевітовську, спадкоємців маєтку в с. Підгородно і Кукуріки, за брутальне відношення до них.
Церква мала на свої угіддя ерекцію видану князем Дмитром Корибутом Вишневецьким, коронним гетьманом, старостою Любомльським, яка порезолюції єпископа Максиміліана Рило забрана на збереження в Холмський уніатський архів.

У відомостях про церкву Св. Апостолів Петра і Павла с. Світязь від 23.ХІІ.1796 року відмічено, що церква дерев'яна, стара, до священослужіння здатна, має приписні села Смоляри і Голядин. У с. Світязь тоді нараховувався 101 двір, 256 чоловіків і 252 жінки. Всього прихожан з приписними селами було 643. До церкви належало орної землі в 3 зміни на 27 днів на 21 косаря.
Станом на 31.XII. 1804 року парафія вже мала 780 прихожан. При церкві були дячок і паламар.

В 1846 році церква була освячена. Побудована на східному березі), мальовничого озера. Церква оштукатурена, однокупольна, центральна частина побудована на основі кола. До неї прибудований з заходу притвор, з сходу — вівтарна частина. З півдня і півночі від центральної частини прибудовані чотирьохколонні тосканські портики з двохсхилим дахом. Дах над притворною | і вівтарною частинами двохсхилий, покрівля з бляхи. Центральна частина виступає за відмітки даху притвору, вівтаря і портиків другим ярусом круглої форми, який завершується куполом, що переходить в невеликий барабан, завершений цибулиною з хрестом. Другий ярус завершується карнизом. Фасади церкви оштукатурені, плоскі, за.винятком західного фасаду притвору, де з двох сторін від входу в церкву виконано по два пілястри нескладної форми. Вікна і прямокутні, з простими обрамленнями. Виняток становлять арочні вікна, що розміщуються над входом в церкву.
На південь від споруди по вісі південного фасаду розмірена трьохпілонна, арочна дзвіниця без цоколя, увінчана трикутним фронтоном.
В основу споруди церкви покладена традиційна для України трьохдільна схема, реформована від впливом класицизму в центричну ротондову ко¬мпозицію, яка відображає вплив петербурзької архітектури XIX ст. Розвинутий монументальний купол церкви підкоряє собі всі частини споруди, створюючи характерний для Волині силует.

 Після Першої світової війни, згідно Ризького договору 1921 р. наші землі були закріплені за Польщею. Церква Петра і Павла ввійшла де II округу гміни Шацьк Любомльського повіту Волинської єпархії і входила в склад автокефальної Православної церкви в Польщі. Будучи в складі Волинської єпархії до 1938 року переведена разом з всіма церквами Любомльського повіту до Варшавської єпархії.
Польська влада з перших років існування почала урізати церковні і поміщицькі землі. Таким чином в Петро-Павлівської церкви на 13.1 X. 1921 року від 150 га залишилось тільки 114 га. ' А станом на 1937 рік їх залишилось за церквою 38 га, з них орної — 13 га, лук і пасовищ — 9 га, неужиткової — 4 га.. Церковна земля складалася з 3-х кусків на віддалі 3 км. Річний дохід від землі становив 600-700 злотих, ціна 1 га. 200-300 злотих. Священику належало 23 га, псаломщику - -14 га. Церковна земля здавалась в оренду на 1/3 частину.

 В 1926 році за кошти парафіян був проведений ремонт на 8000 злотих, перекритий бляхою дах.


Згідно клирової відомості за 1937 рік священик одержував в рік платні: державної дотації 480 злотих, за землю 400 зл. і за релігійні послуги 400 зл. Церква платила податки: подохідний — 57 зл., вирівняльний — 143 зл., страховка за будівлі - 30 зл., єпархіальні і Синодальні внески — 289 зл., всього 898 зл. Річний дохід церкви був 816 зл.

В школах парафії читались лекції релігії. У Світязькій 3-х класній — 10 лекцій в тиждень, в школах приписних сіл по 4 лекції в тиждень.
Опікуном церкви з 1935 року став Яким Проколюк. В 1935 році церкву відвідав Владика. При церкві існувало братство Св. Пророка Іллі. Дзвони після Першої Світової війни були вже відсутні. У приписному селі Голядин у 1923 році була побудована дерев'яна каплиця. На 1937 рік у с. Світязь було 313 дворів і 2426 жителів, в приписних селах 950 чол. На той час збільшилось в парафії католиків — 24 і баптистів 35 чол.

З 1918 року настоятелем у церкві став Анастасій Абрамович. Це був високоерудований священик. Він знаходив час і для активної громадської діяльності — входив до складу Виконавчого комітету допомоги безробітним у Шацьку. З 1919 року проповіді в церкві вів тільки на українській мові. В історію української педагогічної думки протоієрей (з 1929 р.) А. Абрамович увійшов, як автор унікального посібника для вчителів і священиків — викладачів Закону Божого у державних і церковно-парафіяльних школах.
Праця стала підсумком багатолітньої душпастирської діяльності і несила назву "Методика Закону Божого". Редактором видання став директор Луцької української гімназії Іван Власовський. У 1938 році книга була надрукована в м.Крем'янці. Але несприятливі пізніші обставини, війна і прихід радянської влади зробили книгу малопоширеною і майже повністю забутою в науковій літературі. Лихо спіткало і саму родину священика. Наприкінці 1943 року священик з рідними прийняв мученицьку смерть від рук убивць. Партизани,невідомо польські чи радянські, по звірячому розправились з душпастирем — священика з дружиною і сина — студента — вбили і вкинули в криницю.


 Могила вище згаданого священника


З приходом в 1939 році радянської влади, 15 грудня 1939 р. постановою Синоду Західної України і Західної Білорусії церкви Любомльського погіту з Варшавської єпархії повернуті знову до Волинської єпархії.
Після закінчення війни, в 1944 році парафія Світязької церкви ввійшла в склад Волинсько-Рівненської єпархії РПЦ.

Доля зберегла церкву від закриття і вона як постійно діюча працює до цього часу. Коли була закрита церква с. Забужжя, то основні речі передали в церкву с. Світязь, потім вони при відновленні Забузької церкви були повернуті. В церкві збереглись іконостас і царські врата XVIII століття, які знаходяться під охороною держави. Рішенням Ради Міністрів УРСР церква як пам'ятник архітектури також взята під охорону держави, охоронний № 1043.

В останні десятиліття церква не перебудовувалась, тільки деякі вікна другого ярусу були замуровані. В останні роки з південного боку вимурована з червоної цегли вхідна арка.

 

 В 2003 році на південь від церкви розпочалось під керівництвом настоятеля церкви ієромонаха Арсенія будівництво чоловічого монастиря.

Категорія: Церква, Автор: Siroga від 19-04-2007, переглянули: 4 716