Тижнів два тому подзвонив мені головний інженер районного відділення «Сільгосптехніки» Федір Мотузок і каже:

— Слухай, у вашому колгоспі є став?
— Ну, є, — відповідаю.
— А в ньому водяться раки?
— Водяться.
— І ловити їх можна?
— Можна...

Він трохи помовчав, ніби зважуючи щось, а потім додав:
  - Тут до мене приїхали двоє з області. Складники. Розумієш, як важливо мати з ними добрі стосунки. Так от, їм ‘ заманулось раків. А ці ж нечистивці тільки у вашому ставку і водяться...
Десь під обід біля воріт загуркотів і став новенький, салатового кольору «газик». З нього вискочив Федір, а за ним висунувся громіздкий з густою шевелюрою чолов’яга у дешевому світ-ло-сірому костюмі. Товста шия не давала йому можливості тримати голову прямо, і він ходив, виставивши її вперед, ніби збирався з кимось буцатись.