Озеро Свiтязь
Озеро Світязь
Озеро Світязь
 

Допомога церкві

Прохання... 
 
Громада і настоятель Петро-Павлівської церкви просить Вас надати фінансову і матеріальну допомогу для будівництва Петро-Павлівського монастиря в селі Світязь. В латній період ми вже шість років підряд проводимо Православний табір для дггей-сиргг, які приїжджають до нас із кожного району Волинської області по двоє дітей. Але для цієї місії потрібно мати свій корпус і храм, де б молилися браття-монахн і несли світло слова Божого для народу і допомагали тим дітям і дорослим людям, які потребують допомоги. Тому ми дуже просимо Вас, Вашої підтримки і допомоги. Хай милосердний Господь благословить Вас і за Вашу милість віддасть Вам сторицею. Ваші імена будуть занесені у братський поминальник де браття монастиря будуть молитися за Ваше здоровя і благополуччя.
Наперед вдячні Вам!


Наші банківські реквізити:
Свято-Петро-Павлівська релігійна громада УПЦ
р/р 26007 1 941
МФО 303569 ТВБВ АППБ «Аваль»
смт. Шацьк
ЗКП020143919


 Настоятель Петро-Павлівської Церкви УГОД села Світязь Ігумен Арсеній Демянчук
Категорія: Церква, Автор: Siroga від 21-04-2007, переглянули: 2 685
 

Автобіографія ієромонаха Арсеній

Я, ігумен, Арсеній (в миру Василь Васильович Дем'янчук) народився 8 липня 1976 року в селі Чсрче Камінь-Каширського району, Волинської області в сім'ї селянина. Батьки працювали у місцевому колгоспі.Сьогодні вже пенсіонери.

В 1983-1993 роки навчався у Черченській середній школі. Під час навчання у середній школі ходив до храму Божого у сусіднс село Хотешів, Осовці, пізніше, коли побудували храм у рідному селі Черче почав ходити до храму у своєму селі. Читав і співав на церковному кліросі. З раннього дитинства хотів повністю все своє життя віддати на служіння Богу і Його Святій Церкві.

1993 року поступив на навчання до Волинської Духовної семінарії, що у місті Луцьку. Під час навчання у Духовній семінарії був старостою групи, старшим пономарем у семінарському храмі на честь святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. З благословення о. ректора протоієрея Петра (Влодека) проводив заняття недільної школи, а також проводив роботу (спілкування і розмови) з людьми, котрі потрапили в наркотичну залежність. В червні 1997 року закінчив Волинську Духовну семінарію.

27 червня 1997 року єпископом Володимир-Волинським і Ковельським Симеоном в свято-Успенському соборі міста Володимира Волинського посвячений у сан диякона.
6 липня 1997 року єпископом Володимир-Волинським і Ковельським Симеоном у селі Кримно Старовижівського району Волинської області рукоположсний у сан священника.

14 липня 1997 року указом єпископа Володимир-Волинського і Ковельського Симеона призначений настоятелем Свято-Покровської церкви в селі Самари-Оріхові з паралельним обслуговуванням Свято-МихаЙлівської церкви у селі Залухово Ратнівського району Волинської області.

З серпня 1997 року з благословіння єпископа Володимир-Волинського і Ковельського призначений відповідальним і керуючим єпархіальним відділом у справах молоді.

13 жовтня 1997 року було завершено будівництво Свято-Покровської церкви села Самари- Оріхові, а також було звершено тут освячення новозбудованого храму єпископом Володимир-Волинським і Ковельським Симеоном.
21 травня 1998 року до дня Святої Пасхи єпископом Володимир-Волинським і Ковельським Симеоном нагороджений " Золотим Хрестом "
25 серпня 1998 року поступив на навчання до Київської Духовної Академії.

24 квітня 1999 року указом єпископа Володимира-Волинського і Ковельського Симеона звільнений від обов'язків настоятеля Свято-Покровської церкви села Самари-Оріхові і Свято-Михайлівської церкви с. Залухово і переведений настоятелем Петро-Павлівської церкви села Світязь і церкви Різдва Іоанна Хрестителя, що знаходиться в пансіонаті " Шацькі озера ".

16 липня 1999 року з благословення єпископа Володимир-Волинського і Ковельського мною був організований вперше в Україні православний табір для дітей-сиріт. Табір проходив у селі Світязь в пансіонаті "Шацькі озера". Табір проходив на берегу мальовничого озера Світязь.

З 1997-2004 брав участь у різних семінарах і конгресах, з'їздах православної молоді, які проходили: у Львові, Москві, Києві, Ужгороді, Супраелі (Польща) і в інших містах.

З вересня 1999 року призначений викладачем Біблійної історії Старого і Нового Завітів, а також предмету Морального Богослів'я в Регентському Духовному Училищі при Володимир-Волинській спархії.
29 березня 2002 року єпископом Володимир-Волинським і Ковельським Симеоном пострижений в чернецтво з іменем Арсен і Гі (на честь преподобного Арсенія Великого 21 травня) в храмі святих первоверховних апостолів Петра і Павла с. Світязь . З цьго дня переіменовусться у скит Свято-Успенського Низкиницького чоловічого монастиря у селі Світязь. Так було започатковане монашеське життя.

15 травня 2003 року єпископом Симеоном нагороджений до Дня Святої Пасхи "Золотим Хрестом". В червні 2003 року закінчив Київську духовну академію.
20 червня 2003 року нагороджений ювілейною медаллю "Харківський Собор".

28 жовтня 2003 року в день свята ікони Божої Матері "Спорительниця хлібів" архієпископом Володимир-Волинським і Ковельським Симеоном була звершена Літургія, після якої було звершено й закладено перший наріжний камінь і капсула із документом про закладення і заснування святої Петро-Павлівської обителі, а також освячення місця під будівництво храму і корпусу на честь ікони Божої Матері "Спорительниці хлібів".

В червні 2004 року після захисту дисертації на тему "Вивчення факторів, що впливають на розвиток церковної історії, як науки в Західній Богословській думці та історіографії".

4 вересня 2004 року в день преподобного Симеона Стовпника, коли було освячення і відкриття Свято-Успенського Низкиницького чоловічого монастиря з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Володимира, архієпископом Володимир-Волинським і Ковельським возведений в сан ігумена. Згідно рішення педагогічної ради було доручено викладання предмету Аскетики у 3 курсі Регентського Духовного Училища.

16 квітня 2005 року в день Похвали Божої Матері, до дня святої Пасхи з благословення блаженнішим Митрополитом Володимиром, архієпископом Симеоном Володимир-Волинським і Ковельським нагороджений Хрестом із прикрасами.

На сьогоднішній день храм "Спорительниці хлібів" і братський корпус знаходиться у стані будівництва (споруджується 2 поверх). Богослужіння проходять у Петро-1 Іавл івському храмі.
З благословіння архієпископа Володимир-Волинського і Ковельського Симеона з 16 квітня Пстро-Павлівський скит Свято-Успенського Низкиницького монастиря в селі Світязь перейменовується у монастир. Богослужіння в монастирі проходять кожного дня. Кількість братів 6 чоловік і З послушники.
Категорія: Церква, Автор: Siroga від 20-04-2007, переглянули: 6 060
 

Відомі роки служіння священиків Петро-Павлівської церкви с. Світязь.

1719р. — священик Лобачевський Василь
1796 р. — священик Лобачевський Василь
з 1802 р. - 1813 р. — священик Моржанін Федір Федорович
з 1834 р. - 1843 р. — священик Тетеруковський Василь
з 1843 р. — священик Пінькевич Єфімій
з 1858 р. — священик Волошинський Пилип Васильович
з 1874 р. — священик Гутовський Василь Петрович
з 1882 р. — священик Моргасвський
1883 р. — священик Литвинович
з 1883 р. по 1904 р. — священик Яневич Антоній Павлович
з 1905 р. по 1908 р. — священик Сагайдаківський Олексій
з 1908 р. - 1911 р. — священик Лясковецький Володимир Йосипович
з 1918 р. по 1943 р. — протоієрей Абрамович Анастасій Никандрович
1954 р. - 1958 р. — священик Лисенко Іван Андрійович
1960 р. — священик Цибень Никандр Омелянович
1968 р. - 1970 р. — священик Мельничук Сергій Мойсейович
1984 р. - 1999 р. — священик Матіюк Адам Омелянович
з 1999 р. по т.ч. — ієромонах Арсеній (Демянчук Василь Васильович)
Категорія: Церква, Автор: Siroga від 20-04-2007, переглянули: 2 503
 

ІСТОРІЯ СВ. ПЕТРО-ПАВЛІВСЬКОІ ЦЕРКВИ В с. СВІТЯЗЬ

 Перша писемна згадка про с. Світязь відноситься до 1444 року. Село розміщене на березі найбільшого на Волині озера Світязь.
Обживаючи цю місцевість в селі постійно збільшувалась кількість жителів і під 1531 роком вже маємо першу згадку про церкву і парафію в с. Світязь. Парафія тоді входила в склад Любомльської протопопії. Село на той час належало до Любомльського староства Холмської землі Руського воєводства Польщі.
В податкових реєстрах Холмської землі за 1533 рік згадується церква с. Світязь, яка платила за рік 16 грошів податку, в тому ж році на церкву наклали новий податок у 8 грошів.
Згідно люстрації Любомльського староства в 1564 році в с. Світязь проживало 27 робітних кметів на 9 дворищах, загородників було 8, робітних людей 41 і 35 людей, які мають вільний вилов на Світязькому озері. Всього вони платили в рік податку 285 флоринів 14 грошів і 9 денаріїв.
Згадується церква і в податкових реєстрах за 1564 і 1589 роки, тоді вона вже платила в рік податку 2 флорини.

Після 1596 року, в зв'язку з насильним впровадженням унії, церква вже на початку XVII ст. була уніатською.
В 1629 році, як і інші церкви, платила в рік контрибуції 1 злотий. З XVII ст. аж до Ш поділу Польщі (1795р.) Світязька парафія відносилась до Холмської протопопії Холмської єпархії. Уніатські священики, які в основному дотримувались східного обряду, не були прирівняні в правах з католиками і часто мали насилля від польських землевласників. Так, у 1719 році священик Світязької церкви Василь Лобачевський подав скаргу разом з священиком с. Пульмо на шляхтичів Яна Міцельського і Ганну Сесщевітовську, спадкоємців маєтку в с. Підгородно і Кукуріки, за брутальне відношення до них.
Церква мала на свої угіддя ерекцію видану князем Дмитром Корибутом Вишневецьким, коронним гетьманом, старостою Любомльським, яка порезолюції єпископа Максиміліана Рило забрана на збереження в Холмський уніатський архів.

У відомостях про церкву Св. Апостолів Петра і Павла с. Світязь від 23.ХІІ.1796 року відмічено, що церква дерев'яна, стара, до священослужіння здатна, має приписні села Смоляри і Голядин. У с. Світязь тоді нараховувався 101 двір, 256 чоловіків і 252 жінки. Всього прихожан з приписними селами було 643. До церкви належало орної землі в 3 зміни на 27 днів на 21 косаря.
Станом на 31.XII. 1804 року парафія вже мала 780 прихожан. При церкві були дячок і паламар.

В 1846 році церква була освячена. Побудована на східному березі), мальовничого озера. Церква оштукатурена, однокупольна, центральна частина побудована на основі кола. До неї прибудований з заходу притвор, з сходу — вівтарна частина. З півдня і півночі від центральної частини прибудовані чотирьохколонні тосканські портики з двохсхилим дахом. Дах над притворною | і вівтарною частинами двохсхилий, покрівля з бляхи. Центральна частина виступає за відмітки даху притвору, вівтаря і портиків другим ярусом круглої форми, який завершується куполом, що переходить в невеликий барабан, завершений цибулиною з хрестом. Другий ярус завершується карнизом. Фасади церкви оштукатурені, плоскі, за.винятком західного фасаду притвору, де з двох сторін від входу в церкву виконано по два пілястри нескладної форми. Вікна і прямокутні, з простими обрамленнями. Виняток становлять арочні вікна, що розміщуються над входом в церкву.
На південь від споруди по вісі південного фасаду розмірена трьохпілонна, арочна дзвіниця без цоколя, увінчана трикутним фронтоном.
В основу споруди церкви покладена традиційна для України трьохдільна схема, реформована від впливом класицизму в центричну ротондову ко¬мпозицію, яка відображає вплив петербурзької архітектури XIX ст. Розвинутий монументальний купол церкви підкоряє собі всі частини споруди, створюючи характерний для Волині силует.

 Після Першої світової війни, згідно Ризького договору 1921 р. наші землі були закріплені за Польщею. Церква Петра і Павла ввійшла де II округу гміни Шацьк Любомльського повіту Волинської єпархії і входила в склад автокефальної Православної церкви в Польщі. Будучи в складі Волинської єпархії до 1938 року переведена разом з всіма церквами Любомльського повіту до Варшавської єпархії.
Польська влада з перших років існування почала урізати церковні і поміщицькі землі. Таким чином в Петро-Павлівської церкви на 13.1 X. 1921 року від 150 га залишилось тільки 114 га. ' А станом на 1937 рік їх залишилось за церквою 38 га, з них орної — 13 га, лук і пасовищ — 9 га, неужиткової — 4 га.. Церковна земля складалася з 3-х кусків на віддалі 3 км. Річний дохід від землі становив 600-700 злотих, ціна 1 га. 200-300 злотих. Священику належало 23 га, псаломщику - -14 га. Церковна земля здавалась в оренду на 1/3 частину.

 В 1926 році за кошти парафіян був проведений ремонт на 8000 злотих, перекритий бляхою дах.


Згідно клирової відомості за 1937 рік священик одержував в рік платні: державної дотації 480 злотих, за землю 400 зл. і за релігійні послуги 400 зл. Церква платила податки: подохідний — 57 зл., вирівняльний — 143 зл., страховка за будівлі - 30 зл., єпархіальні і Синодальні внески — 289 зл., всього 898 зл. Річний дохід церкви був 816 зл.

В школах парафії читались лекції релігії. У Світязькій 3-х класній — 10 лекцій в тиждень, в школах приписних сіл по 4 лекції в тиждень.
Опікуном церкви з 1935 року став Яким Проколюк. В 1935 році церкву відвідав Владика. При церкві існувало братство Св. Пророка Іллі. Дзвони після Першої Світової війни були вже відсутні. У приписному селі Голядин у 1923 році була побудована дерев'яна каплиця. На 1937 рік у с. Світязь було 313 дворів і 2426 жителів, в приписних селах 950 чол. На той час збільшилось в парафії католиків — 24 і баптистів 35 чол.

З 1918 року настоятелем у церкві став Анастасій Абрамович. Це був високоерудований священик. Він знаходив час і для активної громадської діяльності — входив до складу Виконавчого комітету допомоги безробітним у Шацьку. З 1919 року проповіді в церкві вів тільки на українській мові. В історію української педагогічної думки протоієрей (з 1929 р.) А. Абрамович увійшов, як автор унікального посібника для вчителів і священиків — викладачів Закону Божого у державних і церковно-парафіяльних школах.
Праця стала підсумком багатолітньої душпастирської діяльності і несила назву "Методика Закону Божого". Редактором видання став директор Луцької української гімназії Іван Власовський. У 1938 році книга була надрукована в м.Крем'янці. Але несприятливі пізніші обставини, війна і прихід радянської влади зробили книгу малопоширеною і майже повністю забутою в науковій літературі. Лихо спіткало і саму родину священика. Наприкінці 1943 року священик з рідними прийняв мученицьку смерть від рук убивць. Партизани,невідомо польські чи радянські, по звірячому розправились з душпастирем — священика з дружиною і сина — студента — вбили і вкинули в криницю.


 Могила вище згаданого священника


З приходом в 1939 році радянської влади, 15 грудня 1939 р. постановою Синоду Західної України і Західної Білорусії церкви Любомльського погіту з Варшавської єпархії повернуті знову до Волинської єпархії.
Після закінчення війни, в 1944 році парафія Світязької церкви ввійшла в склад Волинсько-Рівненської єпархії РПЦ.

Доля зберегла церкву від закриття і вона як постійно діюча працює до цього часу. Коли була закрита церква с. Забужжя, то основні речі передали в церкву с. Світязь, потім вони при відновленні Забузької церкви були повернуті. В церкві збереглись іконостас і царські врата XVIII століття, які знаходяться під охороною держави. Рішенням Ради Міністрів УРСР церква як пам'ятник архітектури також взята під охорону держави, охоронний № 1043.

В останні десятиліття церква не перебудовувалась, тільки деякі вікна другого ярусу були замуровані. В останні роки з південного боку вимурована з червоної цегли вхідна арка.

 

 В 2003 році на південь від церкви розпочалось під керівництвом настоятеля церкви ієромонаха Арсенія будівництво чоловічого монастиря.

Категорія: Церква, Автор: Siroga від 19-04-2007, переглянули: 4 744