Озеро Свiтязь
Озеро Світязь
Озеро Світязь
 

Наживки та насадки

Автор: Siroga від 13-06-2013, переглянули: 8 364

 НАЖИВКИ
Личинка бабкиХто з рибалок не знає меткої бабки? Весь день вона пурхає над водоймою, раз у раз кидаючись на воду. Приймаючи безконечні ванни, бабка відкладає яєчка. Незабаром із них виводяться личинки сірого кольору. До наступної весни вони набувають розмірів великого цвіркуна. Як тільки озерна і річкова вода достатньо прогрівається, ці личинки підпливають до берегів і виповзають на гілки шелюги, на стебла комишу, рогози та інші водні рослини. Вони обсихають, тимчасова шкірка тріскає, і з неї виповзають крилаті бабки. Злетівши в повітря, вони кружляють цілими днями. Живуть до. кінця літа і знищують масу всілякої погані. Для рибалки момент появи бабчиних личинок біля берегів — сигнал на цю наживку. Особливо жадібно хапають її окуні. Беруть на неї сом, судак, чехоня, головень і навіть щука. У місцях скупчення окунів ловіння на личинку бабки майже не буває марним. Місцеві рибалки, котрі знають, де її найлегше добути, завжди з рибою. Рибалити можна і з Поплавцевою вудицею, але краще з донкою і кормачкою. Насадку роблять у голівку або під хвіст, щоб личинка збереглася' живою і виглядала рухливою. Гачки потрібні великих розмірів — № 6 і більше. Добувають цю наживку черпаком або сачком у малопроточній чи стоячій воді. Тримається личинка біля дна, серед водної рослинності, в перегної затонулого листя і оголеного коріння, а в дні линяння підіймається на поверхню води. Зберігають личинок у вологому рядні чи в банці з водою. Сама ж бабка може бути використана за наживку для ловіння у верхніх шарах води. Насаджують її за кінчик хвоста або за черевце. Пурхаючи крильцями по водній поверхні, вона приваблює в’язя, головня чи й білизну. Гачки потрібні "міцні, волосінь також, бо на цю наживку^ як правило, беруть великі екземпляри.
 
П’ядакНавесні за великої і пізньої повені ліси затоплюються водою. В такий час на дубах, грабах та інших листяних деревах багато невеличкої зеленуватої гусеніШ- п’ядаків шовкопряда. Кожен бачив і знає, як оригінально, ніби п’яддю, міряють вони віддаль, то складаючись удвоє, то випростовуючись. Струсніть нижніми гілками, зберіть черв’яків у баночку, киньте туди два-три листочки, і у вас на цілий день буде запас доброї наживки. Ловиться на п’ядак верховодка, червонопірка, плітка, підлящ і в'язь. Вудиця тільки поплавцева з гачком четвертого-п’ятого номера. Пізніше, коли шовкопряд підростає, на нього ловлять нахлистом більшу рибу, що повернулася у водойму з нересту: чехоню, головня, в’язя.
 
РучайникНа ручайник можна ловити майже всю білу рибу як в озерах, так і в проточній воді. Навесні, при спаді води, на нього добре беруть жвавий в’язь і велика червонопірка. Такої пори ще немає коників, і в’язі ласують під берегами саме ручайниками. Добувати цю наживку — справа нескладна, але водиться ручайник не всюди. Він любить воду з нормальним вмістом кисню і не терпить фабричних стоків. Личинки ручайника, сховані в панцирах між двома тонкими гілочками, нагадують уламочки сушняку. Вони повзають по дну струмочка і цим видають себе. У спокійному стані ручайник прилипає до гілок шелюги, листків осоки, комишу, що занурені у воду або плавають на поверхні. Збирають його руками, йдучи проти течії струмка. З’являється ручайник у другій половині травня, зі стабільним теплом. Зберігають наживку у мокрому рядні або ж банці з місцевою водою, яку слід періодично міняти. Видобутий із панцира черв’ячок має звичайно блідо-рожевий або блідо-зелений колір і нагадує фруктового черв’яка. Насаджується проколом під голівку. Гачок — до п’ятого номера.
 
Хлібний жукХлібороби називають його жуком-кузькою. На початку літа, коли відцвітуть хліба, кузька виповзає із землі, дістається до колосся і живиться соком зерен. Жук цей коричневого кольору, величиною з ніготь на мізинці. Паруються кузьки у повітрі і в шлюбному стані на кілька днів міцно прикріплюються до колосків. Це найсприятливіший час, щоб їх збирати. Зберігати їх можна в продірявленій бляшанці. Кинути на дно пару колосків — є і харч для жуків, і місце для їхнього відпочинку. На хлібного жука ловлять тільки нахлистом: головня із берега, в’язя — з берега і з човна. Ловлячи в’язя у річці з човна, спускаються на віддаль 10—15 м від берега вниз за течією. Закидати слід під самий берег. На озерах і заплавах закидають під кущі, що звисають на воду. Перш ніж хлібного жука насадити, слід позбавити його жорстких надкрилець. Потрібен гачок з добрим жалом і міцний, № 5—6. Жилка чим тонша, тим ліпша, але міцності максимальної. Насаджують жука на голову з черевцяти.
 
КороїдЦе личинка лісового жука. Буває під корою сухих і великих дерев або заготовлених дров. Дуже живуча і невибаглива. Величиною до 3 см. Кольору темно-жовтого, але голівка коричнева. На личинку бере вся біла риба протягомцілого року. Щоб зберегти наживку, досить засипати коробку з нею пшеничним борошном. Взимку зберігають у теплому місці. Насаджують личинку через голівку, по одній і кілька залежно від розмірів гачка.
 
КоникКоників, особливо зелених, використовують як наживку для ловіння нахлистом і на легку поплавчанку з маленькою дробинкою. Збирають їх у соковитих травах. Бере на цю наживку в’язь, головень, чехоня, плітка, червонопірка. Насаджуючи коника, задні його ноги обривають до колінець, щоб гострі шипи на них не віднаджували рибу. Зберігають коників у темній банці з достатньою кількістю повітря.
 
МотильПоширеною насадкою, особливо восени і взимку, є мотиль — невелика яскраво-червоного кольору личинка комара-довгунця, що населяв м’який намул ставків, озер і річкових заводей. Звичайно на невеликий гачок (№ 2) насаджують 3—4 личинки. До речі, вони дуже ніжні, і тому насаджувати їх треба обережно. Щоб личинки не злипались, особливо взимку, перед виходом на річку мотиля трішки підсушують на листку газетного паперу, а потім пересипають картопляною мукою чи дрібним наждачним порошком. Добувають наживку за допомогою відра чи мішка, насадженого на трикутник, прикріплений до жерді. Черпають із дна намул і перекладають у дрібновічкове решето з дерев’яною дужкою. Решето злегка повертають за Дужку у воді — вимивають мул. Мотиль спливає на поверхню, де його збирають сітчастим черпаком. Найкраще зберігається мотиль у проточній воді, хоч можна тримати його і в добре змоченій мішковині, якщо її прополіскувати щодня, або ж у посудині з водою, якщо воду міняти двічі на день.
 
МушляЯк тільки у річці вода відцвітає і спадає до літнього рівня, головним харчем риб стає мушля. Місця, де багато обліпленого мушлею каміння, особливо рибні. Там цілими днями сновигають плоскирка, плітка і невеликі в’язі. Стовчені разом з глеєм і кинуті вище по течії кілька жмень мушлі приваблюють майже всю 15ілу рибу. Ловлять на мушлю поплавчанкою у проводку, насаджуючи на гачок слизисту частину, і донкою, насаджуючи весь м’якуш разом із твердою частинкою.
 
Червоні і земляні червиНавесні, влітку, восени чи й зимою в баночках у рибалок побачите червоних (гнойових) і земляних черв’яків. Перших розводять навіть у дворах. Нагадаємо, від чого залежить успіх ловіння на цю наживку. Свіжі, щойно добуті черви гіркуваті, й риба їх скльовує неохоче. Багато рибалок, в тому числі й бувалих, нехтуючи цим, часто нехтують і гарним уловом. Для наживки потрібні черв’яки вистояні. їх складають у банку на 3—4 дні разом із землею, перемішаною з дерном чи половою, і поливають водою. Іноді рибалки замість води використовують м’ясний бульйон, конопляну олію, терті яблука. Вистояні черви втрачають гіркуватий присмак, ознакою чого є зникнення жовтих поясків. Це добра наживка протягом усього року, особливо в тих місцях, куди черви потрапляють разом із дощовою водою. Річкова біла риба охоче бере на червоного черв’яка, особливо на течії. Великих лящів з успіхом ловлять на пучок гнойових черв’яків, змочених олією. Закладка червоних черв’яків на зиму виправдовує клопоти. За відлиги на них можна спіймати великого ляща, плоскирку, озерного окуня. Сільські рибалки ловлять на цю наживку окунів навіть у люті морози — застосовуючи невеличкі мормишки. Щоб зберегти червоних (гнойових) черв я-ків, потрібен ящик середньої величини і запас кленового листя або його перегною. На шар листя кладуть черв’яків і засипають землею. Ящик із черв’яками зберігають у погребі, а в міських умовах — у туалетній кімнаті. Поливають їх через 10—12 днів водою або останками м’ясного нежирного несолоного бульйону. Можна підгодовувати висівками. На земляних, або дощових черв’яків ловлять, головним чином, ті рибалки, які розраховують на велику рибу: сома, коропа, в’язя, лина. Застосовуються гачки великих розмірів, а саме ловіння вимагає витримки. Добувають земляних черв’яків, як правило, після дощів. З весною вони, звичайно, виповзають на поверхню. У місті полюбляють нагрітий сонцем асфальт. Багато їх — на території квіткових оранжерей. Збирають земляних черв’яків рано-вранці або вночі з ліхтарем. У місцях лову їх неважко знайти в берегах рік і озер. Тримаються вони сирих місць, коріння соковитої трави.
 
М’ясний черв’якНа опариша (так називають м’ясного черв’яка) ловиться вся біла риба, особливо з настанням літа і спекотної погоди. Наживка придатна до використання недовго — личинки зеленої мухи живуть всього кілька днів, потім перетворюються в лялечки. Декотрі рибалки зберігають опариша в холодильниках, де личинки «засинають» і не чорніють. Однак слід пам’ятати, що зелені мухи поширюють заразні хвороби. Невикористаних м’ясних червів неодмінно викидайте у воду.
======== НАСАДКИ =========

ГорохНа Україні це одна з найбільш поширених насадок. Та риба, особливо лящ і в’язь, бере не на всякий горох. Найпридатніший для ловіння горох жовтого кольору, можна використовувати і аморшкуватий (великий), жовто-зелений середньої величини. Приготувати горох для насадки не так уже и просто, але доступно кожному. Для цього його слід зварити, наперед промочивши 4—8 годин у холодній воді. Дехто замочує у марлевому мішечку або бавовняній ряднині. Але в кожному разі варити горох слід у- тій же воді, у якій замочувався, на повільному вогні, півтори-дві години. Добре вимочений горох при пробі на зуб легко роздушується, а зварений розтирається між пальцями. За допомогою пучки чайної соди можна прискорити варіння, але тоді треба слідкувати, щоб не переварити. Вдаються й до такого: трохи недоварений гарячий горох тримають у термосі аж до використання, щоб він добре розпарився і не дубів. У зварений горох додають соняшникову або конопляну олію з розрахунку одна столова ложка на дві склянки сирого гороху. Проолієна насадка не так швидко сохне і кисне, вона стає м’якша і смачніша. А в тому, що прісноводні риби люблять "запах олії, рибалки; давно переконалися. Банку з приготованим горохом закутують вологою рядниною або ставлять у духовку. Тоді він краще упріває. Рибалячи, горох зберігають загорнутим у мокру проолієну ряднину в якійсь посудині. Насаджується горох між половинками і з таким розрахунком, щоб гострий кінчик гачка був під шкірочкою. Гачки від № 6 і більше, овальні з короткою ніжкою. Переварений горох не викидається, а використовується як принада для замішування глейових бомб або ж приготування горохового тіста. Ловляться на цю насадку лящі, в’язі, велика плоскирка, плітка. З цією метою застосовуються кормачки на п’ять гачків, донні вудиці, по-плавчанки. Найкраще ловити: з човна — на проточній річковій воді вище від ям, завалів, біля перекатів; з берега на струмині, що йде від обрива в стержень під кутом до 45°.
 
КукурудзаКращим сортом, що використовується рибалками, вважають «кінський зуб». Кукурудзу вживають як свіжу у повній стиглості, так і лежалу — в обох випадках жовтого кольору. Лежалу кукурудзу розпарюють майже так само, як горох з попереднім замочуванням. Варять просто на качані до відчутної м’якості. У тій же воді, в якій варилась кукурудза, їй дають охолонути, потім' загортають у ряднину, змочену наваром. Зерна із качана вилущують уже при ловінні і насаджують на гачки великих, розмірів. Коропів ловлятьпоплавцеві вудиці з «мертвою» посадкою поплавця на волосінь за нижній кінчик. Виправдовують себе і закидачки (застосовуються спінінгові вудлища). Для ловіння в’язя, ляща, плітки і червонопірки потрібні гачки від № 6 до № 8. Використовувати можна всі снасті, котрі дозволені для спортивного ловіння.
 
Мускатна пшеницяУ гастрономічних магазинах іноді продається мускатний горіх. Неодмінно купіть 50-100 грамів, і вам вистачить його на 2—3 роки. Мускатний запах добре вбирає і зберігає парена пшениця. Для цього її варять до повного розбухання і м’якості. Частина зерен повинна розтріскатися. Розпарену пшеницю промивають окропом. Потім її посипають розтертим на порошок мускатним горіхом і перемішують. На склянку пшениці вистачить шматка горіха завбільшки з горошину. Склянку чи банку з обробленою пшеницею ставлять у каструлю з гарячою водою і прогрівають хвилин 7—10. Після остигання насадка готова до використання. Добре ловляться на мускатну пшеницю плітка, червонопірка, плоскирка, в’язь, лящ, підлящ. Гарними місцями для ловіння можуть бути невеличка річечка, по якій скочується риба після нересту, затоки, старики зі слабою течією. Найкращий час лову — друга половина травня, червень і до появи коника.
 
«Геркулес»В каструльку заливають склянку гарячої води і доводять ^о_кипіння, потім засипають, помішуючи, склянку круп «Геркулес». Не знімаючи отриману рідку кашу зі слабого вогню, поступово висипають у неї, теж помішуючи, склянку манних круп. Розмішувати слід сталевою ложкою, оскільки алюмінієва прогинається, а поки міняють її, каша швидко гусне. Каструльку з кашею ставлять закритою на 10—12 хвилин у гарячу воду і накидають зверху газету чи теплу ряднину. Потім кашу розминають до остаточного зникнення грудочок, додавши до неї дві столові ложки нерафінованої соняшникової олії і кілька краплин анісової. Отриману приманку найкраще вживати свіжою. Зберігати ж її можна у прохолодному місці, загорнувши у зволожену ряднину. Приготована таким чином насадка тримається на гачку годинами, не розмивається водою, не розтягується дрібною рибою. Гачки — з коротким стержнем від № 4 до № 10. Величина приманки — по рибі (до розмірів невеликої сливи), форма — кругла або грушовидна.
 
КартопляВикористовується для ловіння коропів у закритих і напівзакритих водоймах: ставках, озерах, затоках, стариках. Варять її у звичайній воді очищеною або «в мундирах». Найкраще, коли це молода м’яка картопля з вишню або велику горошину. Велику ж картоплю після варіння слід порізати на квадратики, кутики згладити. Гачки — ковані, великих розмірів. Снасті —* як поплавцеві вудиці з довгими і міцними вудлищами, так і закидні.
 
Пшоняна кашаНа таку насадку беруть лящ, підуст, плітка, тараня і червонопірка. Варять її круто, на молоці. В остиглу кашу вливають куряче яйце (одне на 4 склянки пшона) і ложку соняшникової (конопляної) олії. Кашу добре вимішують і розминають, як тісто. Зберігають у вологій проолієній ряднині. Кульки із пшоняної каші роблять під час лову. їх величина залежить від номера гачка і риби, на котру розраховує рибалка.
 
ГалушкаДві-три столові ложки білої пшеничної муки, одну ложку манних круп, подрібнену в м’ясорубці . сиру Картоплину змішують із сирим яйцем. Потім місять, доки маса не стане тягучою, і додають потовчену макуху. її вмішують у тісто доти, доки воно не відставатиме легко від пальців. З тіста роблять кульки і варять їх на малому вогні. Готові вони тоді, коли спливають на поверхню. Насадку розрізають на квадратики потрібної величини. Зберігають у жерстяній банці, заливши столовою ложкою соняшникової олії. Галушка м’яка і добре тримається на гачку. Вона не розмокає, приємно пахне і в той же час настільки пружна, що недоступна для дрібноти. Ловіння — на поплавцеву і донну вудиці. Витримує галушка і далекі закидання. Бере на неї лящ, в’язь, плоскирка, плітка, карась.
 
Борошняне тістоВоно придатне як для літнього, так і для зимового лову. Готуєтьсй так. Біле пшеничне борошно м’яко замішується на курячому яйці (білок дає в’язкість, а також забарвлює тісто) або (для зимового лову) на чистій воді... Кульки робляться під час ловіння. Декотрі рибалки, щоб полегшити насадку тіста на гачок, особливо взимку, вкладають його в тюбики від зубної пасти або штучного мотиля, наперед промиті окропом і змащені яйцем або соняшниковою олією. 
 
До записника рибалкиВ каламутній воді найбільший ефект дають бли-скітливі і пахучі приманки. За допомогою зубного порошка - легко вернути потьмянілій блешні попередній вигляд. Коли риба бере невпевнено, доцільно чіпляти на гачок мормишки лиш одного метелика або тільки кінчик його з чорною голівкою. Іноді успішний лов відновлюється, як тільки в поле зору річкових хижаків потрапляє мормишка іншого кольору. Найбільш уловиста насадка та, яка в певній водоймі і в певну пору року є харчем для риб. Якщо риба не бере, замініть гачки мормишками і насадіть на них мотиля — лов може поліпшитися. Не вдається вивести опариша. Його з успіхом можне замінити мілкопористою губ. кою. Ножицями наріжте шма точки (завбільшки з опариша) вмокніть у яєчний білок і опустіть на 15—20 секунд у киплячу воду. дою або з дуже слабкою течією принаду розкидайте просто на місці лову, в річках з течією — вище, з таким розрахунком, щоб частинки корму проносились над місцем лову. Під час лову принаду розкидайте в малих дозах, інакше риба, наситившись, не буде брати насадку. Мілко посічений гнойовий, або земляний черв’як, вмішаний із глиною — добра приманка для більшості хижої риби. Взимку найкраща насадка для поплавцевих вудочок і на мормишку — мотиль. В літню спеку каші, розпарені зерна вівса, пшениці тощо швидко псуються, прокисають, покриваються пліснявою. Добре зберігаються вони при умові, коли віл води, в якій варилася каша, додавалось 1,5—2 саліцилової кислоти.    

Категорія: Рибалка

Шановний відвідувач, ви увійшли на сайт як незареєстрована особа.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Додавання коментаря

  • Ім'я:*
    E-Mail:
    Коментар: