Пригадуєте, у Глібова: 
А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисичці шле то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких,
Або линів гарненьких...
Лин — прісноводна риба сімейства коропових. Має високе, товсте, дещо опецькувате тіло, покрите видовженою, дрібною, густою, міцно спресованою лускою. Рот невеличкий, в його куточках є по коротенькому вусику. Спина темно-зелена, боки бурі, живіт — світло-жовтий. Середня довжина близько ЗО сантиметрів, вага — 500 грамів. Трапляються особи і до 65 сантиметрів, вагою до 7- 8 кілограмів. Статевої зрілості лин досягає на 3-4 році життя. Плодючість самок збільшується з віком і досягає від ЗО тисяч до 600 тисяч ікринок, які відкладаються на стеблах рослин порціями, з проміжком у 10 - 15 днів. Нереститься у травні -червні при температурі води 18 - 22 градуси тепла.
Лин любить воду мілку, тиху, стоячу, слабопроточну. Водиться в ставках, озерах, у річкових затоках, заплавах з мулистим дном, багатим на водяну рослинність. Хоча дуже густих.заростей уникає, як уникає швидкоплинної холодної води і піщаного дна. До зграйних риб не належить. Перевагу надає самотнім мандрам. У невеликі табунці линки збираються лише під час нересту і на місцях зимівлі. В жовтні — листопаді вони зариваються глибоко в мул і часто не показують ніяких ознак життя — «сплять» у заціпенінні. Прокидаються рано — в березні чи квітні, коли біля берегів водоймищ починає танути льодяний покрив. Туди і направляються линки, щоб чимось поживитись.
Спіймати лина на вудочку не дуже просто. Риба він лінива, в'яла, неповоротка в рухах. Найкраща пора її ловлі — кінець весни- початок літа, коли вона бродить біля берегів. Ліпше всього її вудити з 7-ї до 9-ї години ранку в теплу, похмуру погоду. Подобається линку й легенький накрап дощу. Тоді його можна спіймати у верхніх шарах води. Найліпш'а прикормка й наживка — мотиль, черв'яки, особливо виповзки. Для привади можна використовувати й добре віджатий сир у мішечку, тісто з медом. Насаджують черв'яки на гачки петлями, залишаючи короткі хвостики, бо довгі заповзають у мул чи відразу відриваються рибою.
На мій погляд, добру результативність дає ловля линів на довгу поправочну вудочку. Товщина жилки — 0,3 - 0,4 міліметра, № гачків 6 - 10. В поводку особливої потреби немає. Грузило, зрозуміло, повинно відповідати поплавку. При наявності значного мулу доцільно ловити на два гачки, розміщені один вище другого. Треба добирати дуже чутливі поплавці.
Лин клює мляво, нерішуче. Тут рибалка повинен проявляти пильність, витримку і хист. Адже лин спочатку пробує, смокче наживку, кілька разів кидаючи її. Це відображається на «поведінці» поплавця. Спочатку він може кілька разів заколиватися, ніби його випадково зачепив мальок. Потім поплавець починає хитатися сильніше (інколи 2 - 5 хвилин), іде вбік, часом поволі, тихо лягає і, нарешті, йде в глибину. Поплавець виразно лягає на воду лише при умові, коли грузило лежить на дні чи майже дістає до нього. Найкраще підсікати лина тоді, коли поплавець іде в сторону. Підсікати слід у бік, протилежний рухові поплавця. Лин слабший окуня, але теж впертий. Проте панькатись з ним не варто. Треба відразу витягувати до човна чи берега і підхоплювати підсаком.
