Окунь — риба однойменного сімейства. Належить до найпоширеніших хижих мешканців прісних водоймищ. На Волині він зустрічається майже в усіх озерах, річках, багатьох ставках. За структурою своєї «будови» окунь чітко відрізняється від багатьох риб. Тулуб у нього широкий, горбуватий, покритий колючою лускою, спина темно-зелена, боки зеленувато-жовті, перетнуті 5 - 9 вертикальними темними смугами, живіт жовтий. Усі плавники червоні. В роті — дрібні зуби. Очі оранжеві. На думку видатного російського знавця природи і іхтіології Л. П. Сабанєєва (1844—1898), окунь майже ніколи не виростає більшим 54 сантиметрів, а товщина його спини досягає 18, висота 27 сантиметрів, вага — 4-5 кілограмів.

Нерестяться окуні ранньою весною на місцях без течій, там, де вони мають біля чого тертися і тим самим сприяти швидшому витіканню ікри і молочка (старі, поломані очеретини, залишки стебел та іншої рослинності, коряги). Плодючість самки від 12 тисяч до 200 тисяч Ікринок. Статева зрілість малого окуня наступає на 3 — 4, великого — на 4 - 5 році життя. Окунь не має у водоймищі якоїсь, так би мовили, відокремленої екологічної ніші. Все його життя—це безустанна, жорстока боротьба за виживання. Він всюдисущий. Проте характерні стоянки і особливості поведінки цей хижак має теж. Це — протоки, що з'єднують озера, віддалені від берега, підводні підвищення, коряги, старі пні, ділянки заростей, «блюдця» між ними, піщані покати в глибину.

 Кожен, хто бував на Світязькому озері, не міг не помітити, як на мілині косяки дрібних окунців буквально кружляють біля ніг купальників. У річках окунів слід шукати в заводях, затоках, ямах. Великі екземпляри сновигають у глибинах, розшукують здобич в закавулках. Скрізь і завжди окунь веде денний спосіб життя, після заходу сонця ховається в сховище, де перебуває до світанку, не споживаючи ніякого харчу. На полювання окуні виходять вранці. В жаркий сонячний день знову вони збираються в зграї і ховаються в тінисті місця, в густій траві, під лепехою чи біля обривистого берега. Плаває окунь здебільшого на висоті 4 — 18 сантиметрів від дна, хоча з часом може підніматися вище І навіть на поверхню. Головний продукт окуня — дрібна риба. Ловити окуня легко й захоплююче майже цілий рік, за винятком середини зими. Будучи рибою біологічно агресивною, він хапає наживку безцеремонне, сміливо, жадібно. 

Що ж до наживки, то окунь добре ласує живцем, гнойовим черв'ячком, раковими шийками, восени і взимку добре бере на штучну металеву рибку — блешню. Колись теплим тихим літнім надвечір'ям, ловлячи окуня на озері Перемут, я здивувався його ненаситності. Використавши всі черв'ячки, почав розривати на маленькі шматочки дрібного окунця, нанизував по одній дольці, і на гачка і риба продовжувала так же блискавично клювати: ледве встигав її вивуджувати. Незважаючи на жадібність окуня, він все таки проявляє особливу кльовову активність у певні періоди, насамперед, ранньою весною, пізньою осінню, наприкінці зими, в період льодоходу, коли перші струмочки несуть під лід свіжу талу воду, збагачену киснем, а також під час сінокосу, вильоту різної комашні.