Щука належить до найбільших риб однойменного сімейства. Хоч вона й хижа, проте напрочуд красива, сильна, кмітлива, до того ж і смачна. В ряді водоймищ щука досягає двометрової довжини і 50-кілограмової ваги. Вона має видовжене, стрілоподібне, майже циліндричне тіло з довгою, подібною на крокодилячу, головою, великим ротом. Розміщений далеко позаду спинний плавник відрізняє її від усіх інших прісноводних риб. Плавники грудей і живота жовто-червоні. Далеко вперед виступають її обидві щелепи (нижня довша верхньої). іклоподібними і ротопо рожнинними зубами щука лише хапає і утримує, але не пережовує здобич, яку тут же ковтає. Очі цієї риби, які знаходяться на верхній частині голови, дуже рухливі. Завдяки цьому вона, не повертаючи голови, може оглядати широкий простір. Луска щуки дрібна, гладенька, спина темна, боки сірі чи сірувато-зелені з жовтуватими плямками і смужками, білуватий живіт — в сіруватих цяточках.

Щука нереститься на мілкій стоячій воді чи на слабкій течії, при її температурі 5 - 13 градусів тепла, на твердому дні, покритому невеличкими заростями минулорічної, а іноді і нової трав'янистої рослинності, на місцях, всіяних старими листям, гілками, стеблами. Залежно від своїх розмірів самка може виділяти від тисячі до 200 тисяч ікринок. Статево дозріває у віці 3-4 роки. Щука росте швидко і, на думку вчених-іхтіологів, живе не одну сотню літ.

Щука — риба поширена. На Волині вона водиться в річках, озерах, водосховищах, ставках, ровах і навіть у деяких болотах. Надає перевагу мілким місцям (хоча більша за розмірами часто виходить і на глибини), зарослим різними рослинами, в тіні навислих над водою дерев і кущів, серед коряг. Здебільшого веде осілий спосіб життя. Часто стоїть на одному місці, чатуючи на свою жертву. При появі здобичі вона миттю кидається на неї, інколи роблячи навіть стрімкі стрибки, після чого знову повертається на старе місце. В жовтні - листопаді щука покидає береги і йде на глибокі води, куди, до речі, підходить і інша риба, якою хижачка харчується. Весною, ще навіть під льодом, вона мігрує до місць, придатних для нересту.

 

Коли ж щука клює? Весною вона добре бере майже цілий день, за винятком полудня і середини ночі; влітку — тільки вранці, увечері, може й серед ночі; восени і взимку — серед дня. За спостереженнями досвідчених рибалок, щука виявляє найбільшу активність в останню чверть місяця І при появі молодого місяця, її кращому кльову сприяють західний і південний вітри. Щуку ловлять різноманітними снастями, зокрема, спеціально оснащеними поплавочними і проводочними вудочками, спінінгами, донками, «кругами», на «доріжку», жерлицями. Діаметр жилки 0,3 - 0,5 міліметра, № гачків — 8 - 12. Використовуйте особливо міцні, гострі, спарені, розсувні, пружинні гачки, добре добирайте якірці. 

Взимку щука успішно ловиться на жерлиці. Найпростішою з них є метрова палиця, до середини якої прив'язується жилка з грузилом і гачком. Після того, як причепите живця {зимою для цього згодиться й колючий окунь), пустіть його «погуляти» під кригу, а палицю витягніть і покладіть за 2 -3 метри від лунки. Вполювавши живця, щука тягне його вбік. Відтак повзе, тарабанячи по кризі, й палиця, аж поки вона не впреться в лунку. Тоді й тягніть здобич. Тепер детальніше про живця. За нього слід брати різну дрібну живу рибу, насамперед ту, якої е найбільше в облюбованому водоймищі, тобто годуватися якою щука вже звикла. Влітку вона жадібно бере і на линяючого рака, а весною — і на черв'яків як і великих (виповзків), так і на дрібних, гнойових. Хижачка кидається й на штучні наживки (вдало підібрана блешня, штучні рибки і мухи). Скажімо, ранньою весною, тільки трохи потеплішає, щука чигає на мілководді і успішно ловиться спінінгом з блешнею. Якщо річка невелика краще застосовувати обертову блешню, трійничок якої замаскований червоними шерстинками. На невеличких водоймах підходить і важка коливальна приманка.

Треба урізноманітнювати й способи насаджування живця. Найпоширеніший з них для негайної підсічки щуки полягає в тому, що під спинний плавник просовується один з гачків потрійного якірочка, внаслідок чого два інших гачки прилягають до спинки живця. Бажаний ефект можна одержати при насаджуванні гачка так, щоб якірець висів біля живота риби. Практикуйте пронизувати живця через рот до верхнього плавника, а також через рот і задній прохід і т. д. Для прив'язування гачків використовуйте надійні повідки (13 - 18 сантиметрів), для крупних риб — 20 - 35 сантиметрів, передусім, мідні, шовкові, обвиті тоненькою міддю. Одне слово, в залежності від пори року, місця ловлі (на мілині, глибині, на течії, в стоячій воді, під льодом) рибалка повинен добирати відповідні снасті та живці. Щука клює з розгону, викриває себе різким, сильним поштовхом. Спіймати її — неабияка радість для рибалки. Нехай же ця радість приходить до вас якнайчастіше!