Восени річка надзвичайно приваблює любителів рибного лову, а від рибалки в цей час залишаються найприємніші враження. Спінінгісти нерідко повертаються додому з багатиМ уловом. Добре ловляться щука, судак, окунь, білизна і головень — словом, варто закинути блешню.

Але не про це хотів би я повести мову. Останнім часом у нашій пресі все частіше обговорюється питання про роль хижаків у природі та про їх користь. Ми повинні погодитися з думкою ( авторитетних учених про важливу роль хижаків у тваринному світі.

І серед риб є хижаки. Вони також необхідні. Наприклад, щука. Цю рибу ледве не оголосили поза законом, знищуючи всіма засобами, хоч вона у водоймах виконує роль санітара — поїдає в першу чергу кволих і хворих риб.

Якщо людина порушить рівновагу в природі, це може призвести до небажаних наслідків. Роль людини повинна обмежуватись раціональним регулюванням фауни. І тому не можна байдуже спостерігати, як рибалки-спінінгісти, називаючи себе ще й спортсменами, виловлюють щук, ледь більших од пальця. Адже кожен, хто колись мав на гачку велику щуку, знає, яка насолода поборотися з нею. В цьому поєдинку може вийти переможцем лише умілий, терплячий і спритний рибалка.

Якось я запитав одного знайомого, чому він виловлює мілку рибу. Відповідь була звичайною: якщо не виловлю я, то виловить інший. Така філософія може наробити багато шкоди. Коли б рибалки по-господарському дивились на життя, вони б обов’язково випускали мальків на волю, що сприяло б значному збільшенню рибних запасів. Адже не так вже й багато цієї риби. А рибалок щороку стає все більше.

В деяких країнах щук спеціально розводять, бо вважається, що їх запаси вичерпуються в результаті вилову. Велику увагу приділяють і таким рибам-хижакам, як сом і судак.

Всі ми знаємо красуню наших гірських рік і потоків — форель. Держава витрачає чимало коштів, щоб зберегти прекрасну рибу, яка була майже на межі вимирання. Тепер становище виправлене. Але ще рано дозволяти її масовий вилов.

А скільки її потрапляє до рук браконьєрів? Браконьєр не перебирає, велика риба чи мала: що потрапило йому на гачок, все кладе у торбу. Мовляв, дрібну рибу кіт з’їсть.

Якби браконьєри задумались, скільки роботи, часу і коштів вимагає сам по собі складний процес розведення форелі, то, певно, не чинили б так нерозумно. В цьому розумінні ще дуже багато претензій можна пред’явити вчителям біології, а також рибалкам-спортсменам. Погано вони виховують молодь, погано прищеплюють їй розумне й дбайливе ставлення до багатств природи.

Не всі рибалки знають таку,1 можна сказати, унікальну рибу наших рік, як дунайський лосось або, як її називають, головатицю. Ця риба — також хижак. Але в зв’язку з тим, що запаси її майже вичерпані, вона зараз під охороною закону. Досягає вона 20—ЗО кілограмів ваги. Як кажуть, досить раз у житті спіймати таку рибу, а потім вдаватися до спогадів...

І досадно, і страшно, коли зустрічаються люди, які, побачивши лосося, намагаються знищити його будь-яким способом — б’ють остенем, ловлять сіткою, глушать вибухівкою.

Ми не можемо дозволити, щоб наші діти лише на малюнках бачили дунайського лосося. Ця риба не має собі рівних.

Мабуть, настав час реабілітувати цінні породи риб-хижаків, розумно їх виловлюючи.

В.Петрецький