Озеро Свiтязь
Озеро Світязь
Озеро Світязь
 

Короп...

Автор: Siroga від 1-04-2000, переглянули: 2 038

Чудесний ліс. Мішаний. І дуби, великі-великі, в лісі ростуть, і ясенки, і берестки, І СОСНИ. Найбільше дубів та сосон. У тиху погоду в лісі ані шелесне:тихо-тихо,тількиколи-не-коли флейтою іволга заграє, застукотить дятел, затівлікає щиглик...

І знову тихо.

Серед лісу ставок, очеретом з одного боку прикрашений...

І якось так воно вийшло, що з одного берега у ставок сосни заглядають, а з другого, протилежного — дуби... Ліворуч над ставом — гребля, а праворуч — луки прослалися з зеленими кущами, вербами, з густою-густою травою.

У тому ставку коропи живуть. Отакенні коропи!
Ой, та й здорові ж коропи отут у ставку живуть! Як ночви!
І як же хочеться впіймати оті «ночви»!..

Та ще після того, як вам кажуть:

— Та що ви? Та там як ухопить, як смикне як поведе, — так і не думайте підсікати! Намагайтеся, щоб зірвався сам. Бо й гачка не буде, і ліски не буде, і вудлища не буде, і самі ви, як за його й не видно... Тільки слід залишається —* веселий та грайливий... А як у золотому ставку короп викинеться,так і короп тоді золотий...
А короп — як ночви... Золоті ночви...
Отакі діла над ставком сонце із своїми весело-грайливими променями виробляє...

Воно сходить ліворуч од вас, за дубами, і спеціально саме там сходить, щоб, насамперед, дуби позолотити...

Ох, і хитрюще отам над ставком сонце!
Воно хоче, щоб усе, де воно промені свої
кине, — щоб усе там грало, вилискувало, раділо, буяло..і
Хоче — і робить!
Ох, і хитрюще! Сонце хитрюще!


II


Ви коли-небудь переживали такий момент, коли вам на гачок клюнув короп? Переживали? Коли не переживали, обов’язково переживіть, а коли переживали, вам закортить цей момент пережити ще раз! До болю, до шалу, до крику закортить.

Уявіть собі таку картину: сидите ви над ставком рано-вранці ще й ранесенько. Благословляється на світ. Ліворуч од вас загорілося небо... То сонце підводиться... Про це вже писано, не будемо ще раз писати... В руках у вас вудочка. Ліска у вас кріпка, гачок у вас сталевий, загартований, міцний. На гачку — картопля, зварена якраз так, як любить короп: не м’яка й не тверда, а саме враз. Ви дивитесь на поплавок так, як навіть, коли були женихом, не дивилися в голубі великі-великі очі своєї коханої... З такою увагою, з таким бажанням, з таким чеканням. І раптом поплавок — сіп! А вас у серце — штрик! Ще раз — сіп! Ще раз — штрик! І ось ваш поплавок поїхав-поїхав-поїхав і зник під водою. Коли починає поплавок їхати-їхати-їхати, покотилося-покотилося-покотилося тоді у вас із-під серця щось холодне, покотилося-поко-тилося-покотилося кудись униз. І ви почуваєте, що оте холодне вдарило вам у п’яти. І вашим п ятам холодно. Ви за вудку — ррраз! — підсікли. І почуваєте, що в руках у вас щось тріпоче! І бачите, що ліска ваша натяглася, як струна, а вудлище — дугою і тремтить! Єсть! Він, короп! Ведете його до берега... Вудлище з ліскою ходить по воді сюди, ходить туди... Ось короп уже біля берега. Ось виткнулася його голова, ось уже видно його спину. Він рветься, вигинається, б’є хвостом, скручується бубликом, виривається... Але ви його не пускаєте, ведете... Ще — крок, і він на березі... Серце у вас колотиться, дихаєте ви глибоко і прискорено. Ви вже бачите цього коропа або фаршированим, або ма-ринованйм, або просто смаженим, а з голови — юшку... Раптом — ррраз! Лясь! Ви — смик! — гачок порожній, а короп, на мить отетерілий, ще стоїть перед вами... Які хвилини!..

Взагалі коропа в даному разі у вас нема: зірвався.

Що робити?

Були такі випадки, що рибалка стрибав у воду, щоб ухопити коропа руками. Шубовсть! В одежі, в чоботях, з картоплею в торбинці, з цигарками і з путівкою в Гагри в кишені... Даремно! Короп на путівку навіть у Гагри не бере, не бере він і на картоплю в торбинці, а тільки, коли та картопля на гачку.

Спокійніші рибалки в такий момент вигукують щось, залежно від темпераменту, і наживляють на гачок свіжу картоплю. Закидають знову і сердито сопуть.

Коли сусіда запитає (а сусіда ваш,, передовик заводу «Ленінська кузня», пристрасний рибалка, що відпочиває в лісі, обов’язково запитає): — Здоровий зірвався?

— Здоровий, аж чорний! — відповідають і знову сопуть.

Гірше, розуміється, коли попадеться такий коропище, що з вашої ліски залишається тільки клаптик, а гачок ваш прикрашає коропову верхню губу...

В такому випадку на запитання сусіди, що трапилося, суворо відповідається:

— Порвало!

Не рекомендується, між іншим, вудивши коропа, залишати вудочку на березі неприв’язаною, а самому піти пройтись по лісу, бо частенько трапляються такі випадки, коли пастушки вам гукатимуть:

— Дядю, ваша вудка попливла! Потягло!

Тоді доводиться роздягатися і гасати по ставку, ловити вудку..;

А короп у таких випадках майстер із вас поглузувати: тільки-но ви до вудки, а він — смик! — і поплив... Потягло!

...Так скажіть, прошу вас, варт чи не варт вудити коропа, переживаючи отакі хвилюючі моменти?

Ми вже не говоримо про переживання, коли короп не зірвався, а його привезено додому, замариновано, чи зафаршировано, чи просто засмажено!

І ви закусюєте та й розповідаєте:

— От як потягло! Та я не з тих, щоб упустити...
— Ну, закусюйте собі на здоров’я!

... :)

Категорія: Рибальскі історії

Шановний відвідувач, ви увійшли на сайт як незареєстрована особа.
Ми рекомендуємо вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.