Був тихий осінній вечір. Вершини Карпат ще палали золотом, а над долинами вже стелився легкий прозоро-синій туманець. Крізь нього час від часу проглядала гладінь озер, порушувана великими і частими колами.

То від сплесків коропа. Ми в’їхали в Залузь-ке рибне господарство. Виграє риба після ситної їжі.

Коропи знають своїх господарів. Як тільки грузовик з комбікормом під’їжджає до озера, вони підпливають до берега і зустрічають його веселим сплеском. Бояться тільки сіті. Коли рибалки розправляють її, коропи тікають чим далі, на середину озера, ховаються під підмиті водою пеньки вирубаного колись лісу, під корчі і в ямки на дні. Даремно рибалки хитрують, там їх сіттю не дістати. Найспритніші з коропів у не-спускному Дунковицькому озері живуть довго і набули п’ятикілограмової ваги.

Залузькі рибоводи можуть годинами розповідати про своїх підопічних. Для новачків у рибальській справі їх оповіді можуть, видатися казкою, зате справжні рибалки знаходять у них чимало такого, що поглиблює їх знання, посилює захоплення улюбленою справою. Що й казати — романтика. Недаремно кажуть, що рибалка багатший від інших на одну мрію.

Праця залузьких рибоводів — величезна. Споруджено дамби і греблі. Проведено земляні роботи на місцях, які потім засівалися травою для маточника і малька. Потім — дезинфекція підготованих місць хлоркою, перегляд риби іхтіологами — щоб запобігти зараженню. Після пуску води — заселення озера. Окремо — маточник, окремо — мальки, і саме стільки, скільки може бути забезпечено водоймою. Через рік малька виловлюють, гігієнічно оброблюють і запускають в іншу водойму, де через кілька місяців маленький коропчик виростає в 400—500-грамового. Тоді вже можна його виловлювати на продаж.

Короп нереститься, досягши три-чотириріч-ного віку. Тож спершу, коли рибгосп тільки закладався, доводилось привозити маточник у спеціальних вагонах з інших місць. Кожна така рибинка коштувала господарству сотні карбованців. Так, сотні. А тепер у Залужі свій, доморо-щений маточник, який цілком забезпечує мальком потреби рибгоспу.

За маточником — особливий догляд. А тим часом з різних колгоспів Закарпаття трохи не щодня надходять прохання дати малька для зариблення водойм. Та поки що вистачає тільки для себе.

— Нічого, — кажуть рибоводи, — незабаром своїм мальком ми зможемо оживити всі пустуючі озера Закарпаття. Тільки б розширити господарство, ставки нові створити...

З радгоспу коропів відправляють у магазини та їдальні Хуста, Мукачева, Ужгорода, інших міст, сіл Закарпаття. Та й за межі області.

— На здоров’я, — приповідає Ілля Миколайович. — Короп — риба смачна. І корисна. Особливо для літніх людей.