Звичайно, досвід приходить сам по собі, з часом, але який сенс відкривати давно відкриту Америку?

Отже, три поради.

Початкуючий рибалка залишиться жнвим-здоровим і без них, але під їх захистом деякі прикрощі чи й злигодні відскочать рикошетом, а це краще, ніж пряме влучання.

Так от: під час вашої рибалки пішов нудний затяжний дощ, і все навколо промокло, а примуса нема, а на розпалювання ватри даремне витрачено кілька ще не від вологлих коробок сірників... Мимоволі згадується домашній затишок, де можна випити гарячого чаю, навіть посьорбати гарячої страви. Ваша душа наче також відсиріла, самі собі здаєтесь мокрою вороною, нестерпно хочеться додому. А був би з вами досвідчений рибалка — він би легко знайшов спосіб зарадити настроєві. Бо досить пошукати сушняку червоного верболозу (шелюги) — і забезпечена ватра, а значить, і гаряча їжа, тепло, чай. Ламаєте шелюгу, і вона тріщИть — годиться На розпалювання, не тріщить — на дрова.

Словом, і ви вже вмієте за негоди розкласти вогонь, вже й розклали, а тепер спостерігайте, як разом із розгорянням ватри розгоряються обличчя ваших товаришів. Проблиск надії змінюється ясною надією, далі впевненістю і, нарешті, радістю й задоволенням. Якщо не зможете проникнути в думки ваших друзів, то прослідкуйте за своїми — як швидко зникають із них ще недавно такі спокусливі спогади про домівку, а кожна клітинка вашого організму всотує запах юшки чи аромат чаю. І коли потрапляє в очі дим, це не дратує вас, як за спеки. Хіба що добродушно побурчите. Такої зміни настроїв ніколи не відчувають домолюби. А ви вже вирішили про себе знову подорожувати. Не довіку, то чим довше. Іншими словами, відступу не відбулось, ви можете додати до своїх гарних якостей ще одну.

Не одному любителеві рибальської ватри псували настрій окуні, йоржі, носарі. Тримаєш йоржа, наприклад, і за хвіст, і за голову, шкребеш по ньому ножем, як по грубо відлитому чавуну, і не видно цій муці ні кінця ні краю. Поколоті й порізані руки, лущинка якась нещасна коли й відскочить, то конче в око чи на окуляри; і розхочеться юшки, хоч із йоржа вона, кажуть, найсмачніша.

Мучитися з йоржами, окунями, носарями здебільшого доручають наймолодшим, а якщо наймолодший встиг набути досвіду і знає, чим пахне юшка, — новачкам. Привчайтесь, мовляв. Та рано чи пізно (залежно від характеру), отримавши нову партію риби і трохи потупцювавши на місці, новачок заявляє:

— Я вже!
— Так швидко почистив?
— Я хотів сказати, що освоїв цю роботу. Досконало.
— От і чудово! Швидше впораєшся. Вникай у всі тонкощі, бо досконалість — така штука...
— Ні, хлопці! — починає трусити новачком.
— Я хотів сказати, що мені осточортіли ці окуні. З мене досить, хай повтішається хтось інший.

Так чи інакше, а колись та доведеться закасати рукава кожному рибалці. Та й цю роботу можна полегшити. І зовсім просто: окуня, йоржа чи носаря взяти за хвіст і за голову, розтягнути, погнути до хрускоту в кістках (риб’ячих). Після цього всю колючу братію хай і не так легко шкребти, як верховодку чи плітку, а все ж можливо.

Знаючи з досвіду, що вдома рибу доводиться чистити жінкам, дочкам і матерям, звертаємо на це вашу увагу і просимо не тримати цю пораду в секреті від них.

А третя порада тільки для рибалок. Стосується вона насадок.

Якщо виїжджаєте рибалити на тривалий час, найзручніша наживка — черв’як. Інші добувати важче. Але на піщаних берегах і звичайний земляний черв’як набуває неабиякої цінності, його бережуть більше, ніж власне здоров’я. І все ж економність має межі. Кінець кінцем ви насадили останнього черв’яка і, хоча закинули вудочку ще раз, думаєте, як закинути наступного разу.

Справді — як? І ми цього не знали, та одного дня побачили- таке: вихрястий веснянкуватий хлопчак ловить вудочкою. А поруч — сумка. Придивились, а біля сумки мурашок незлічимо

— бігають, копошаться, всередину залазять. — Здоров був! — вітаємось. — Гляди-но, сніданок з’їдять мурашки.

Хлопчак посміхнувся:

— Ні-і! То я на них ловлю...

Вудочка в нього легка, ніжна, поплавець — як сірничок, гачок — щонайменший. Хапає рибалка сновигаючу насадку, по дві-три мурашки нанизує, закидає, а витягає головнів, в’язів, верховодок, чехоню. І більша риба бере.

Отже, якщо нема ні черв’яків, ні опаришів, ні взагалі путньої наживки, ловіть на мурашок. Будете з юшкою. Звичайно, поки мало досвіду, і улов незначний. Так було і в нас.

А взагалі рибалка повинен і сам шукати потрібні насадки, ловлячи на все, що потрапляє під руку. І колись та вдасться знайти потрібне. Адже керуватися порадами найкраще тоді, коли вони доповнюються власною винахідливістю.

О. Сєрнков.