Виїжджаючи на рибалку, Ви, звичайно, завжди дбаєте і про те, щоб швидко приготувати там смачні страви. Крім звичайної холодної закуски (хліб, сало, ковбаса, сир тощо), біля рибальської ватри можна приготувати, не володіючи особливими кулінарними навиками, чимало гарячих страв, які безперечно, сприятимуть кращому і приємнішому відпочинку на лоні природи. Слід лише зауважити, що для цього треба обов’язково прихопити цибулю, часник, сіль, лавровий лист, олію, чорний і червоний перець.   ЮШКА ІДві цибулини, кілька морквин і корінь петрушки нарізати кружальцями, два зелені перці і два помідори теж нарізати кружальцями (помідори можна замінити томатною пастою), додати чайну ложечку червоного перцю, солі. Все це залити водою і кип’ятити 15—20 хвилин. Почищену, нарізану шматками рибу посолити, залити в окремій посудині столовим вином (100—200 г) і залишити так на 15—20 хвилин. Потім-рибу покласти в першу посудину і варити до готовності. ЮШКА IIРізну рибу (найкраще щуку, носаря, йоржа, коропа) почистити, порізати на шматки, посолити і зварити в солоній воді, В окремій посудині підігріти жир, нарізати дрібно 1—2 великі цибулини, підрум'янити їх на жирі, додати чайну ложечку червоного перцю і покласти туди зварену рибу. Через 4—5 хвилин рибу залити юшкою і варити до готовності. Цю юшку (іншу теж) ніколи не слід помішувати.

Восени річка надзвичайно приваблює любителів рибного лову, а від рибалки в цей час залишаються найприємніші враження. Спінінгісти нерідко повертаються додому з багатиМ уловом. Добре ловляться щука, судак, окунь, білизна і головень — словом, варто закинути блешню.

Але не про це хотів би я повести мову. Останнім часом у нашій пресі все частіше обговорюється питання про роль хижаків у природі та про їх користь. Ми повинні погодитися з думкою ( авторитетних учених про важливу роль хижаків у тваринному світі.

І серед риб є хижаки. Вони також необхідні. Наприклад, щука. Цю рибу ледве не оголосили поза законом, знищуючи всіма засобами, хоч вона у водоймах виконує роль санітара — поїдає в першу чергу кволих і хворих риб.

Не знаєте, що це таке? І я не зназ. Хоч — по правді скажу — перечитав всю літературу, яка була випущена за останні десять років. Читав «Книгу о вкусной и здоровой пище», «Куховарську книжку», «Венгерская кухня», товсту «Кулинарию», «Домоводство», .«Календарь для женщин», уважно переглядав кожен номер журналів «Работница», «Крестьянка», «Радянська жінка» і т. д., і т. п., а такого рецепту приготування риби не зустрічав. Один дідусь розповів.

Старий рибалка!
Сидимо якось на березі біля «Комариного».

Вудки мокнуть. Пече сонце. Ні вітерця, ні хмарини. Аж в рогі пересохло.
— На дощ припікає, — кажу дідусеві, — не їсти нам сьогодні карасів.
— Карасі? То пусте, — не повертаючи голови, промовляє дідусь. — От смажениця...
— А що воно таке, дідусю?

Вранішнє сонце лиш виткнулося з-за щетинистого гребеня лісу над Латорицею і зразу ж пірнуло в пелену густих хмар, що повільно насували з-за гір. Тихо-тихо, навіть не озвались на привітання сонця птахи. Лиііі зрідка погуркувало за горами.

Я методично і безнадійно хльостав вудочкою по воді. Яка риба клюватиме в таку погоду?

Ліворуч від мене тихо чортихався Вася, з тривогою поглядаючи на небо.
— Пришпарить, то нас звідси хіба волами витягнуть. Скоріше до дороги треба. У мене ще. й шини лисі...
— Підштовхнемо, Васю, — заспокоюю хлопця, хоч і сам знаю, яке то глиниськочна берегах понизової Латориці — гірше від смоли. Раптом чую: бульк, бульк, бульк.
— Промисловик не втрачає надії, — спльовує Вася. — Бачите — бомбардування розпочав!

 Чолов’яга, що розклався з усім своїм риболовецьким причандаллям на протилежному березі ріки, у вигині невеличкої затоки, виймав з мішка кульки мамалиги, змішаної з кашею, хлібом, картоплею і, примруживши ліве око, поціляв ними В поплавці своїх вудочок. А їх з десяток щитинилося над берегом — довжелезні й короткі, товсті й тонкі. На воді плавали якісь білі кружальця, з берега від кілків та рогульок тяглися у воду зеленкуваті шнури.