Озеро Свiтязь
Озеро Світязь
Озеро Світязь
 

Як мій друг жінку вилікував

Якось став я помічати, що моя люба часто нервує. Аж додому йти страшно. Коротше кажучи, скінчилося щасливе сімейне життя. Почав я міркувати, як бути далі.. Бо дійшло до того самого, як у романі, кульмінаційного моменту, коли треба приймати якесь рішення.

Звичайно, вирішувати таку складну проблему вдома нічого було й дукати. Тому я відклав це до вихідного дня, бо міркував собі так: поїду, як завжди, рибалити і там, на лоні природи ще й при свіжому повітрі, остаточно вирішу, як жити далі.

Отож чекаю вихідного. До нього завжди готуюся ретельно, бо необхідно дістати різних черв’яків: і білих, і червоних, і тих, котрі товщиною з палець. А ще треба приготувати парену пшеницю, овес, горох і т. д., і т. п. До і т. д., і т. п. належать різні гачки, волосінь, вудки. Що стосується їжі, то я роблю так: беру все для юшки (крім риби, звичайно) і дещо до юшки. Адже рибальство не рибальство без юшки і ще дечого.
Категорія: Рибальскі історії, Автор: Siroga від 13-06-2013, переглянули: 2 569
 

Щука-марена

Дивлюся на померклу гладінь озера і, ніби у великому люстрі, яке потьмяніло від часу, та ще спроможне віддзеркалювати, бачу глибоке пусте небо і сонливі береги. По них жовтень щедро розлив яскраві барви і милується тепер з ранку до вечора своїм відображенням, тішиться своєю красою. Дивна тиша повисла над водою, над розораним полем і далеким лісом. У повітрі, прозорому і вже холодному, випрядені золотаві невагомі нитки. Осінь. І на всьому світла задума!

Дві тоненькі плакучі верби, дві сестрички схилились до води. їхні довгі пожовклі коси тремтять. Певне, тому, що налетить небавом злий вітер-розлучник, обірве листочки, які цілу весну і літо наряджали сестер, і нічим буде прикрити соромливу наготу.

І раптом зовсім виразно, зовсім близько почув я за спиною швидкий тупіт маленьких ніг і дзвінкий голосок:
— Добрий день, дядечку!

 Повернувся — нікого. Тільки на краю білі-ються хатки в лінивій безтурботній дрімоті. Примарилось?

Але ось вони стоять, опустивши коси у воду, дві сестрички. Як виросли, погарніли і навіть тепер, тужливо-задумливі, пестять погляд своїм тихим, невимовним смутком. Чи пам’ятають вони тупіт легких кроків, голосок, що видзвонював радістю.

Він був зовсім маленький, той чоловічок, і коли біг сюди полем, здавалось, що назустріч просто із казки котиться веселий, безжурний Котигорошко.
Категорія: Рибальскі історії, Автор: Siroga від 13-06-2013, переглянули: 2 567
 

Осіннє вудіння марени

У Шацьких озерах є чимало марени. На вудицю часто попадаються великі екземпляри — вагою 6 і більше кілограмів. Риба ця ловиться з ранньої весни до пізньої осені.

З похолоданням відмирають водорості та інша водяна рослинність, і риба міняє свої Смаки. Багатьом рибалкам це давно відомо, і вони проявляють спостережливість, вчасно міняють насадки. А в спостеріганні за життям природи чи не найбільша краса полювання з вудочкою.

Тим, хто має намір повудити марену восени, я хочу передати деякі зауваження про способи і техніку ловіння.

Перш за все, слід уміло підготувати снасті. Як на мене, найзручнішою буде донна вудиця, обладнана безінерційною котушкою на спінінговому вудлищі. При ловінні ви переконаєтесь, наскільки така снасть зручна для виводжування риби і для закидання приманки, особливо вночі. Волосінь — 0,25—0,3.

 Головне в осінньому вудінні марени — правильно вибрати насадку. Найчастіше успіх приносять наживки з личинок комах, що живуть у річці: веснянки, одноденки, бабки. Добувати їх — справа кропітка, але рибалка буде винагороджений гарним уловом.

Вибираючи, де ловити, слід притримуватися загального правила: марена тримається на швидкій, чистій і глибокій воді, далеко від берега. Любить місця під перекатами, урвищами, на вузьких ділянках і поворотах ріки, особливо на кам’янистих грядах. Для принадження риби найефективніші приманки із тваринного корму.

Наживку марена хапає так різко, що може вирвати із рук вудочку. Підсічена риба завжди кидається проти течії і рве волосінь. Іноді боротьба триває довго. І не завжди закінчується перемогою рибалки, особливо коли він погарячиться. Тому слідкуйте, щоб волосінь була натягнута. Відчувши рибу на гачкові, підніміть кінець вудлища, щоб використати його пружність. Спочатку не вдавайтесь до активних дій, дайте можливість рибі згинати вудлище.

Пригадується такий випадок. Мій товариш сидів нижче від боржавського шлюза і зрідка витягував невелику марену. А вже перед заходом сонця щось сильно рвонуло. Почалось виводжування. Риба пішла вглиб і пробувала раптовим смиканням порвати волосінь, але вертикально підняте вудлище пружинило.

— Відпускай! — крикнув я, — подавай їй волосінь.

Рибалка зайшов по пояс у воду.

 — Ще, ще! 

Через деякий час риба зупинилась, і водою колами пішли буруни: на гачку билась велика марена. Вона боролась все слабіше і хвилин через двадцять випливла на поверхню, покірно дозволила підвести себе до берега.

Це була гарна вусата рибина чотирикіло-грамової ваги.

В. Бокаєв.

До записника рибалки

Декотрі рибалки приходять до водойми і нерішуче зупиняються: де вудити? А від вибору місця, як відомо, залежить багато. Тому не завадить знати, що мешканці річок недолюблюють стандартне ложе водойми і надають перевагу ділянкам з яскравими особливостями.

Якщо стрімкий біг річки, наприклад, обірвано широким розливом з уповільненою течією, вирами, то кращого місця для лову, ніж ця ковбаня, годі шукати. 1, навпаки, на спокійній річці варто зупинятися біля крутоярів, звужень, бистринок, які закінчуються западинами. Місця переходу мілини в глибину повинні завжди цікавити рибалку.

На глибоких плесах перспективні для вудіння підводні горбки, мілини, затоплені річища, а на мілких — ями, заломи дна. Багато риби поблизу гирла річок, а також у тих місцях, де е корчі, каміння.

 З водної рослинності найбільше приваблюють рибу рдесник, хвощ, стрілолист. Для вудіння вибирають острівці заростей на чистому плесі або розриви в суцільній траві. 

Сліпуче весняне сонце може помітно вплинути на успіх вудіння, якщо рибалка забуде затінити дучку.

Коли підвищується температура води, риба відчуває нестачу кисню і погано ловиться. Тому в спекотні дні краще рибалити рано-вранці і ввечері.

Найсприятливіші для ловіння ті місця, де є на дні корчі й топляки. Прекрасно ловиться риба нижче від перекатів, у глибоких місцях за довгою кам'янистою чи піщаною косою, в місцях, де мілина різко обривається крутим спуском, біля пристаней, плотів, затонулих барж, постів, зруйнованих гребель, мостів і т. д.

В гірських річках краще ловити у глибоких ямах нижче від порогів, в озерах — у глибоких ямах біля берега, на корчуватих ділянках -(2—3-метрової глибини), у вікнах і прогалинах між очеретовими заростями і в протоках між острівцями.

Гарний улов буває в невеличких ставках, торф’яних або глиняних кар’єрах, де водяться щуки, карасі, окуні, червонопірка.

Для весняної і літньої рибалки найвигідніша глибина 1,5—2,5 м. Восени краще ловити на великій глибині.

До річки підходьте тихо, маскуючись за кущами або на тлі обривистого берега. Під час ловіння не тупайте, не шуміть, розмовляйте якнайтихіше, не розмахуйте без потреби вудлищем. Все це лякає риб у, особливо форель, харіуса, головня, коропа.

Підсікати треба негайно, як тільки поплавець сховається під водою.

Щоб принадити рибу до певного місця, зручного для лову вудочкою, викопайте прибережник кущ, прив’яжіть до коріння тягар і опустіть на дно. Через якийсь час на затопленім кущі почнуть поселятися водні комахи і личинки, приваблюючи рибу до цього місця.

Ловлячи під льодом, будьте обережні, особливо на початку квітня. Не виходьте в цю пору на лід без страхування з берега (прив’яжіть один кінець міцної вірьовки до пояса, другий — прикріпіть на березі).

Іноді рибалці потрібно перенести живця-малька. Якщо нема під руками відра, досить укласти рибок у зволожений незім’ятий мох, закрити від сонячних променів. Ще зручніше мати з собою поліетиленовий мішечок. В складеному вигляді він майже не займає місця, а коли наповнений водою, виручає рибалку або акваріуміста.

Дробинку найкраще чіпляти на 10—15 см від гачка. Тягар повинен мати таку вагу, за якої поплавець занурюється у воду на 3Д свого об’єму.

Минь — великий майстер заплутувати снасті за корчі. Тому при вудінні його «ослабленість» волосіні мінімальна — не більша за метр.

Опускати бамбукове вудлище на воду не рекомендується. Від вологи воно швидко «старіє». До того ж це насторожує рибу.

Не захоплюйтесь ловінням на багато вудочок: ваша увага буде розсіюватися, а при витяганні великої риби можна переплутати волосінь. Найкраще ловити на 2—З вудочки.

Кожен справжній рибалка-аматор, піймавши мальків цінних порід риби — стерляді, судака, ляща, коропа тощо — випустить їх живими назад у воду.

Якщо кілька днів атмосферний тиск низький, а потім підвищується, можна розраховувати на гарний улов. А найкраще риба бере за прохолодної погоди зі стійким атмосферним тиском близько 760 мм.

 Час від часу на рибалці вас застає гроза. Тому не, завадить знати, що найчастіше блискавиця влучає в дуб. На дуб припадає більш як половина всіх влучань, на тополю — менше в два рази, на ялину — у п’ять, на сосну — в дев’ять, на бук — у вісімнадцять, на липу — майже в тридцять. Клен і береза вважаються найнадійнішими.

Особливо небезпечні самотні дерева.
Категорія: Рибалка, Автор: Siroga від 13-06-2013, переглянули: 5 560
 

Як коптити рибу? Копчення риби.


ХОЛОДНЕ

 
 
Для холодного копчення потрібно кілька годин. Риба засолюється тузлучним способом, але солі дається трохи більше половини норми. Через 3—4 дні рибу вивішують на відкритому місці на одну ніч для провітрювання. Потім укладають на стелажик із пруття над нішею в обриві або камінною грубкою. Висота ніші — близько півтора метра. Великого вогню розкладати не слід. Дим повинен бути густий і ледь теплий. Зверху над рибою роблять тент із брезенту або гілок хвойних дерев. Копчення триває від 6—8 до 12 і більше годин — залежно від температури диму і величини риби. Копчена риба зберігається тиждень-два за спеки і кілька місяців у холодну пору.

ГАРЯЧЕ

 

За кілька годин годин до копчення рибу (вагою 300—500грамів) вительбушити, добре промити і вміру присолити. Присолена риба має відлежатися 3-5 годин, після чого її потрібно промити, і розвісити на щоб просохла, чим краще вона висохне, тим швидше проходитиме копчення, і смачніша буде риба, далі вже можна приступити до копчення. Найкраще для цього в обривистому березі вирити невелику нішу (З0—40 см ширини, 40—50 глибини і 70—80 висоти). Якщо коптилка у вас своя, цього робити не потрібно! :) 
Зверху укласти 8—10 паличок, а на них — приготовану рибу. В ніші розкласти вогнище і раз у раз підкидати. в нього сиру траву, листя, соснові шишки, осикові або березові гнилючки, особливо в ті місця, де пробивається полумя. Треба слідкувати, щоб дим від вогнища був густим і гарячим. Час від часу рибу перевертати. Коли вона готова - набуває червоного або золотаво-бронзового кольору і дуууже приємного запаху. Можна коптити рибу й так: нанизати її на довгу хворостину, котру, встановити біля вогнища з підвітряного боку. За спеки риба гарячого копчення зберігається три-чотири доби, за холодної пори — тиждень чи й більше.

ПОХІДНА КОПТИЛЬНЯ

Використовується для гарячого копчення. Має вона корпус еліптичного перерізу з глухим дном. Другий кінець корпуса — з накривкою. В корпусі — два направляючі виступи для листа (дека), на який укладається риба. Є ручка— для підвішування апарата над вогнищем. Коптильня середніх розмірів важитиме близько 2,5 кг. Зробити її можна з покрівельного-заліза або з бляхи. Процес коптіння такий. Рибу тельбушать, не зчистивши луску, ретельно натирають сіллю і залишають на півтори-дві години, залежно від розміру (йдеться про рибу, до 2 кг). Потім сіль відмивають і рибу укладають на лист униз черевцем. У коптильню (під лист) кладуть дві-три жмені подрібненого сушняку. Обов’язково без кори. Лист із рибою встановлюють на направляючі виступи, після чого коптильню закривають і вішають над розкладеним вогнищем. Контрольні отвори закривають паличками. Тривалість копчення риби таким способом 10—15 хвилин.

Як робити тараньку? В'ялення риби.

 

Для в'ялення риби найкраще підходить плотва, лящики, невеличкі карасі, загалом вся "не товста" риба. Перед цим рибо потрібно вительбушити (луску зчищати не обов'язково), гарно промити і просолити, солі не шкодуйте, вона в цій справі зайвою не буде. Після просолення риби її потрібно покласти в глибоку ємність, наприклад кастрюлю, зверху рибу потрібно "пригрузити" чимось, для цього в підготовлених людей є спеціально вирізаний деревянний круг, якщо ж у вас його немає, шукаєте кастрюльку або кришку трішки меншу за розміром, і ставите всередину першої. В кастрюльку або на деревянний круг потрібно покласти вантаж, десь на кілограмів 5-10, старі люди кажуть що чим більший вантаж тим воно краще. :) Ставимо нашу ємність в темне прохолодне місце і нехай рибка просолюється як мінімум 3 дні. Потім рибу можна витягнути, ретельно промити, залити свіжою водою і дати відстоятися 1-2 години. Далі вже можна її розвішувати. Рибу вішають протягуючи через очні отвори мотузочку або проволку, черево кожній рибині бажано розперти переломаним на половину сірником ( потрібно для кращої вентиляції і швидшого в'ялення. Вішати рибу потрібно в тепломусонячному місці де немає мух, в місті це засклений і реиметичний балкон. Якщо ж не захистити рибу від мух, вони нам її обкакають, або що гірше - відкладуть там свої яйця. Процес в'ялення може тривати від 2 до 4х днів, далі наша рибка готова для споживання з пивком! ;-) Смачного вам!
Категорія: Рибалка, Автор: Siroga від 13-06-2013, переглянули: 15 727
 

Рибак рибака бачить здалеку!

Інтервю з професійним рибалкою, генеральним директором ВАТ "Волиньрибгосп” Степаном Сергійовичем Божуком.

— Знаю, що від колишнього облрибкомбінату, який був фактичним господарем всіх волинських водойм, залишились, як то кажуть, ріжки та ніжки. Яке ж ваше господарство нині? 

— Відкрите акціонерне товариство "Волиньрибгосп” створене у 1999 році на базі згаданого рибкомбінату і збереглось як цілісний комплекс спеціалізованих господарств. Зокрема, це рибгоспи "Шацьк”, "Маневичі” та "Цумань”. Ще маємо дві рибдільниці — "Рокині” й "Несвіч”, а також форельне господарство "Оконськ”. Площа водних плес трішки перевищує 1570 гектарів.
На ставках безпосередньо займаємося риборозведенням, тобто вирощуємо рибопосадковий матеріал: мальки коропа, щуки, линів, рослиноїдних риб — білого амура і товстолоба.
До речі, нещодавно для розведення завезли японського коропа "Кої”. Після нерестової кампанії цю рибу матиме кожне господарство. Забезпечуємо весь цикл виробництва: від взяття ікринки у період нересту і закінчуємо вирощуванням товарної риби. 


— А де ж знаменита волинська дика риба? За нею спеціально в Шацьк їздило начальство з Луцька, а за живими щуками, копченими лящами та вуграми гурмани створювали справжню облогу Шацького рибзаводу.

— Як то кажуть: що впало, те пропало... Всі без винятку Шацькі озера вилучено і передано у Національний парк. У нас там залишилось лише нерестово-вирощувальне рибне господарство "Ладинка”, яке зараз продукує товарну рибу та рибопосадковий матеріал, тобто мальки. Є можливість зарибити мальками всі Шацькі озера. Що я думаю про це? З віддалі років, як існує Шацький Національний парк, вважаю, що з риборозведенням і виловом риби на продаж населенню і численним відпочиваючим тут не все як слід продумано. Не буду повчати фахівців парку, але в Шацьку всі хочуть нормально купити риби на юшку, а не користуватись послугами численних браконьєрів. Скажімо, можна було б розводити різну рибу бодай в одному найбільш пристосованому для цього озері Люцимер, виловлювати її і продавати людям. Тобто, доречно відновити ліміт вилову риби в Шацьких озерах. Але робити це треба вміло і обережно, без травмування екології. Я сам палкий патріот Шацького краю, бо родом із села Пулемець.

— Які проблеми в розвитку рибництва дають нині найгостріше про себе знати?

— Як не дивно, але найгірше вирішувати нині питання водопостачання. Маю на увазі стан гідротехнічних споруд та ставків, які були введені в дію ще у 1920—1930 роках. У нас їх добра третина в експлуатації. Але проблеми з водою — глобальні для всього регіону. Наприклад, в районі Шацьких озер різко знизився рівень грунтових і підземних вод. Катастрофічно міліє Світязь та інші озера. У Шацьку все більше і більше відчувається згубний вплив на місцеву екологію великого глинодобувного кар’єру в Білорусі. Це проблема не на один рік і не лише для рибгоспів.
А хіба можна обминути масове браконьєрство, яке вже набрало загрозливих розмірів?
Назву ще одну нашу болячку. Стоїть реальна загроза закриття ставків рибгоспу "Цумань”. Жителі села Башлики Ківерцівського району надумано порушують проблему підтоплення городів. З цього приводу є кваліфікований висновок фахівців інституту "Волиньводпроект”. Але у районного начальства раптово з’явилась дивна ідея — осушення ставків для створення пасовищ. Через це вже загинуло близько двох тонн риби. Виявляється, що хтось домагається передати ставки в інші "потрібні руки” для бізнесової вигоди.


— Посидіти з вудкою в руках прагне багато волинян. Де, скажімо, порадите вудити рибу лучанам?

— Питання слушне. Численна армія рибалок-любителів повинні мати можливість порибалити вудкою. Ось що ми робимо для лучан і гостей обласного центру. Вже осушили ставки на Кічкарівці і приступаємо до впорядкування території під міську зону відпочинку. Очистимо русло річечки Омелянівка і зробимо запланований благоустрій берегів. Тут поставимо кемпінги для ночівлі у вихідні дні. Безумовно, збудуємо пляж та зону для любительської риболовлі. За помірну плату людина зможе навудити риби у зарибленій водоймі.


— Степане Сергійовичу, скажіть кілька слів про оконську форель.

— Іде повна реконструкція господарства, яке довго не працювало. Ремонтуємо і розширюємо ставки, інкубуємо ікру для вирощення мальків форелі. Сьогодні мова йде про 180 тисяч мальків, які мають перетворитись до кінця року в п’ять-сім тонн товарної форелі.
У моїх колег є чим гордитися. За виробничою діяльністю ми постійно займаємо шосте-сьоме місце в Україні. Рік у рік нарощуємо вилов риби. Якщо у 2002 році в наші сітки потрапило 172 тонни товарної риби, то в 2003-ому — вже 265 тонн. Реальні підрахунки нинішнього року називають цифру — 300 тонн.
Категорія: Рибалка, Автор: Siroga від 13-06-2013, переглянули: 3 754